TW!! /а ще це спойлер!!
Ця частина містить сцени згвалтування (якщо бути точніше - домагань). Вона може бути неприйнятною для деяких читачів, будьте обережні.
Важке дихання. Серце б'ється все швидше та швидше з кожною секундою. Очі стали від переляку, немов дві копійки. Думки плуталися, шукали логічного пояснення. Шурхіт. Амелія акуратно подалася назад.
- Сестричко, я.. - вона це сказала тихо, ніби боялася налякати ще більше.
Я промовчала. У мене було багато запитань, але я не могла й слова вимовити.
- Навіщо ти... підглядала за мною? Зібравшись з думками, все ж запитала я. Амелія дивилася мені просто у вічі. Вивчаючи мій страх, пробуючи на смак.
- Просто ти... - вона пішла вперед, продовживши - така прекрасна, коли спиш... І це плаття..
За пару секунд вона вже була близько до мене, занадто, і помацала сукню і ніби підтвердивши для себе, свої ж думки продовжила:
- Воно ідеально сидить на тобі, сонце ..
Я налякалася цієї , як мені здалося, недоречної близькості й відійшла. Але так здалося тільки мені, вона знову опинилася поруч і дивилася на мене зверху вниз. Немов на іграшку. Ляльку... її власну ляльку. Вона погладила мене по щоці. І наблизилась. Не встигнувши домовити:
- Ми ж сестри.. це не правильно-
І ось вона вже цілувала мене. Вона явно вміла це робити, іншому може було б і приємно... але не мені. Лише від думки, що це моя сестра, хоч і зведена, робилося нудно. Я її відштовхнула. На очах заблищали сльози:
- Як ти можеш так зі мною чинити? Я не хочу цього.. Амелія.. прошу піди, ти дивна.
Потекли сльози. І знову, ніби й не почувши моє прохання, вона наблизилася. І.. злизала сльози. Я з огидою витерлася і швидко відійшла назад, намагаючись дотриматися хоча б подібності безпечної дистанції:
- Досить, Амеліє, відвали від мене зараз же або я кричатиму.
- Сонце.. - несподівано розпочала сестра - за що ти так?
Запитала вона з усмішкою. Неприємною і злою усмішкою.. я її налякалася. Ніколи не бачила в неї таку.
- Я ж просто люблю тебе. - сказала Амелія. - Хіба це погано?
Вона підозріло довго не порушувала дистанцію й просто говорила:
– Не як сестру. Ти ідеальна для мене, розумієш? Маленька..
Вона задумалася, але потім продовжила:
- А тебе хтось взагалі кохає?
Я стиснула кулаки і дивилася на підлогу.
– Тебе ніхто не любить. Ти нікому не потрібна. Чуєш?
Вона підійшла до мене і сіла навпочіпки.
- Тільки я люблю тебе. Я можу дати тобі все. До тебе хтось таке колись виявляв? - вона продовжувала тиснути. - А твоя... як її. Нінель? Хах. Маленька, таким дівчатам як вона потрібні лише гроші та слава. Точно не ти. Сіра мишка, без друзів.. ти серйозно думаєш, що ти їй потрібна?
Я різко подивилася їй у вічі, голос зірвався на крик:
- Чого ти, матір твою, добиваєшся?! У нас все чудово у стосунках, не лізь, чуєш?
- Ну, звичайно ж.. - з байдужістю сказала вона. - А що якщо я скажу... що бачила її з якоюсь дівчиною.
У мене пропав дар мови.
- Ти брешеш. - Звинуватила її я.
- А ось і ні. - сміливо відповіла вона. - У неї було темне коротке волосся, здається вона досить висока... носить жовтий рюкзак.
- Якого?! – різко вирвалось у мене. Вона посміхнулася і спостерігала мою реакцію.
- Це ж... - потекли сльози. - Її колишня.
- Бідненька .. - Сестра сіла біля мене і я почала ридати їй у плече.
- Ти знаєш .. - почала Амелія. - Вони з нею страшенно багато цілувалися.
Я почала плакати тільки більше. Вона гладила мене по спині іноді видаючи "Тихіше сонце ..". Я вже перестала плакати.. всередині була лише порожнеча. Я була повністю позбавлена емоцій та почуттів у цей момент. Не хотілося нічого. "Коли ж це все скінчиться?" одне питання що крутилося у голові. Тим часом сестра цілувала мою шию, руки, губи, обличчя. Мені не хотілося її відштовхувати, чи точніше... не було сил. Чи має це значення?
- Твій вираз обличчя. - різко сказала Амелія. - ідеальний.. ти немов лялечка.
Вона почала розтібувати гудзики на сукні. Нічого не хотілося, а ні.. одного все ж таки хотілося.. зникнути. Все було наче уві сні. Вона чіпала моє тіло. Як же мерзотно... огидно, я ненавиджу цю ніч найбільше на світі. І ось на секунду здоровий глузд повернувся. Я швидко встала з ліжка і попрямувала до виходу.
– Куди це ти?
Вона зупинила мене на пів дороги.. біля дзеркала. Яка страшна картина. Я у бюстгальтері. А моя дорога сестра, яка хоче мене зґвалтувати прямо зараз, стоїть позаду мене та гладить мою спину.
- Подивися на себе. – несподівано видала Амелія. - Яке в тебе тіло... Вона помацала мої груди. Мені чесно хотілося виблювати прямо тут. Фу.
- Я тебе люблю, сонце.. ходімо вже на ліжко і продовжимо.
Я дивилася лише у це дзеркало. Так ось чому.. записка в щоденнику. Я й справді більше не зможу в нього дивитися. Одного разу усвідомивши всю ситуацію. емоції переповнювали мене. З'явилася несподівана агресія. Мені хотілося когось вбити. Якщо я,мати твою, ненавиджу це дзеркало, то я позбавлюся його. Я з усією силою вдарила його кулаком. Пронизливий біль різко застав мене в розпалі, уламки стекла розлетілися, один з них залишив великий поріз на нозі. Вся рука була в крові, дуже боліло. Амелія була в повному шоці, вона лише спостерігала не знаючи, що сказати.
- Ее.. ти напевно перенапружилася. - зважившись, сказала вона. - Я тебе залишу одну, відпочинь, ще як небудь продовжимо!! - швидко схопивши свої речі, вона вибігла з кімнати і зачинила за собою двері.
Я залишилася на тому ж місці, спостерігаючи як червона кров стікала і капала на підлогу, роблячи невелику калюжу. Я нарешті ввімкнула лампу. У шухляді намацала бинт і перев'язала руку. Підійшла до ліжка. Там лежала та сукня, я взяла її і вийшла на балкон.Лише не велике свічення місяця висвітлювало моє напівголе тіло та заплакане обличчя. Я викинула сукню. З 9 поверху. Нехай воно втопиться в кучугурах. Стало холодно, і я зайшла назад. Нарешті одягла піжаму і зачинила двері на ключ. Я сіла на ліжко і дивилася прямо. Я не знаю скільки пройшло часу, може година, але мені все ж таки вдалося якимось дивом заснути.
Ранок зустрів мене ниючим болем у руці. Згадавши все, що було, я почала ридати. Було страшно виходити з кімнати, але хотілося поїсти. "Не сидіти ж тут вічність." подумала я. Зайшовши на кухню я побачила Амелію яка задумливо дивиться у вікно. Вона почула скрип і посміхнулася.
- Доброго ранку!
Я байдуже глянула на неї, не сказавши ні слова. Вона винувато до мене підійшла і обійняла.
- Я хотіла вибачитись..
Я грубо і сильно її відштовхнула, що вона аж зачепила стілець і він повалився на підлогу.
- Не чіпай мене більше. Ніколи.
Я захопила печиво та вийшла з кухні.Я стояла на балконі та курила. Вона зайшла до мене.
- Хах, знову ти за своє..
- Угу - невдоволено відповіла я.
- Сподіваєшся, щоб я знову зробила собі боляче?
– Саме. - несподівано для неї відповіла я.
- Жорстоко.. - в жартівливій формі сказала Амелія. - я хочу порозумітися.
- Мені не потрібно.
- Ну ж… послухай. Я просто була... п'яною.
Я розвернулася до неї.
- Ти серйозно? Від тебе не несло перегаром, не бреши.
- Але це правда... - вона винувато глянула на мене. - Перед тим я йшла до Джульєтти і ми випили.
- Що ще за Джульєтта?
- Моя подруга ... вибач мені сонце.
Я відчула щирість у її словах.
- Якщо ти не брешеш .. - сказала я. - то гаразд.
Я підійшла до неї і ми обійнялися. Не скажу, що мені було приємно це робити, але ми живемо разом і не могли бути в конфлікті довго. Тим більше це лише алкоголь грав у її крові, адже так?
Раптом ми почули стукіт у двері. Я пішла відчиняти. Це була якась дівчина... приблизно ровесниця Амелії. Темно русяве, довге волосся. Светр та окуляри, перше що кинулося у вічі.
- А Амелія вдома? - раптом запитала вона.
- Так, а ви хто?
- Я її подруга..Джульєтта.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пульс у кучугурі
SpiritualДе я? Я пішла прямо, все було біло, завалено кучугурами, пульс частішав.. чи то від страху, чи то від чогось іншого. Адже попереду я побачила людину.