Гістологія, чорт забирай

Частина 1

Аромат коханої всією душею кави вже не лоскоче рецептори - він проникає всередину, викликаючи запаморочення та ментальну нудоту, яка виникає не в шлунку, а в мозку. Таке відбувається кожен семестр під час сесії. У бідний мозок впихається стільки інформації, що він не проти відправити її назад будь-яким способом, нехай і не таким витонченим.

Техьон робить ковток і відчуває, як гарячий напій обпалює стінки горла. Ставить чашку на стіл і заривається руками темне волосся — ті ніколи не були красиво укладені, завжди розпатлані і закручені. Розряди під черепною коробкою злегка вщухають під заколисуючий запах міцної кави, і омега спокійно видихає. Він усією душею ненавидить цей період.І хоча медицина дуже цікава та захоплююча спеціальність, але... Блять. Їбати тут повинні трохи легше. Те відкриває трохи почервонілі очі і відразу ж їх закочує, коли погляд відкривається на підручник з гістології, вже ненависної. Купа мікропрепаратів, великий обсяг незрозумілої простим смертним інформації та ще не переглянуті лекції.

— Сам, блять, винен, — Кім у відчаї прикриває обличчя долонями. — Хто тягне з іспитами до останнього? — тяжко видихає крізь трохи відкриті губи.

Тішить напевно тільки те, що Те живе на квартирі і в принципі може вчитися тут 24/7 – було б лише бажання. Сусід у нього не буйний, хоча на перший погляд і не скажеш. Живуть вони разом десь рік, притерлися друг до друга, так би мовити. Знімати квартиру з альфою — затія погана, але нічого іншого не залишалося, тому що кімната дуже сподобалася Техьону, а цей Чонгук жив тут і до поселення омеги. Перші тижні було страшно, чесно кажучи, навіть дуже.Техьон не вимикав думки про свою поведінку (постійно думав, що робить щось не так), та й про інстинкти, причому і альфи, і свої. Але після буквально двох місяців спільного життя — всі хвилювання зійшли на ні. Чонгук завжди йшов на поступки, виявившись цілком приємним хлопцем. Навіть переїхав до друга на тиждень, який припав на техьонову тічку.

Це неймовірний приклад того, що за зовнішністю судити не варто від слова зовсім. У Чонгука вона, зовнішність, взагалі незвична для середньостатистичного консервативного корейця, якщо так можна сказати. Постійно фарбує волосся в незвичайний колір, найчастіше якийсь їдкий, що повністю виділяється з натовпу. У кожному вусі по три проколи, заповнені то кільцями, то важкими на перший погляд (та й на другий теж) довгими сережками, що найчастіше нагадують хрести. Техьон, бачить Бог, щиро не розуміє, як Чон ще не зробив пірсинг брови чи язику. Стиль одягу в нього однотипний - тільки однотонні оверсайз речі та величезні черевики. Такий собі "бед бой" зі штатів, якщо чесно. Можливо, Чон і не підходить під це звання, однак у Техьона воно асоціюється саме з ним. О, а якщо хтось в'якне щось у його адресу — так Чон, не церемонячись, нахуй пошле, в кінці з нудотною усмішкою показуючи красивий середній палець, прикрашений «сконфуженим» емоджі, як любить його називати Техьон. На його правій кисті незрозумілі для омеги літери, значення яких той не розповідає. Весь рукав прикрашений різними татуюваннями, взагалі не пов'язаними один з одним, але так гармонійно виглядаючими. А ще у Чонгука тату на ребрах - якийсь напис латиною, яку Кім теж не розуміє, хоча весь перший курс вивчав медичну термінологію, на якій їх улюблений препод, а нехай йому икнеться, змушував їх вивчати красиві цитати для заліку.