-мам, я дома!
я зняла сандалі.
-де ти шлялась?!-чую я з кухні.
повільно я йду до голосу.
не люблю крики.
-я хрдила з Делі до Майка і Джима.-відповідаю я.
мама обетається до мене, і її білі кучері гарно розсипаються навколо її обличчя.
моя мама хороша.я її дуже люблю.вона так старається для мене, тата і брата.майже весь день стирчить на кухні, готуючи нам їжу, а тато й Коул (мій брат), навіть не дякують їй.мене також вчить домогосподарству, при цьому говорячи: «коли одружишся і народиш дітей, тобі ці знання пригодяться!».
в мене трохи інші плани на майбутнє.але про це згодом.
вона оцінюючи мене оглядає.
-у такому вигляді?ти ж йшла на зустріч до хлопців, а не коров доїти!
я закочую очі поки вона не бачить.
-мамо, мене Джим запросив на ДН.я піду завтра, добре?
-добре добре, але зараз йди працюй!
я поглянула на неї.
-добре, що мені зробити?
-ніби ти не знаєш!подої корову, помий підлогу в кухні, і приготуй суп на вечерю.
-добре!-закотивши очі відповідаю я.
раптом знадую що маю приготувати щось у подарунок на день народження Джима.
-МАААААМ!
вона обернулась з невдоволеним обличчям.
-ти взагалі думаєш перед тим як так кричати?!-відповідає вона.
-треба щось принести на Джимове ДН!-говорю я, завишуючи тон.
мама вздихає.
-так звісно.сьогодні ввечері думаю ще встигну.
