Неочікувана пропозиція ( Лексус Та Люсі )

Марфус

- Не хвилюйся цей ліс не далеко.  Лексус поклав руку на маківку Люсі і ніжно погладив її, сам того не усвідомлюючи почав червоніти. 
- Лексус це звичайно добре , але твоя рука скоро мені всю маківку зітре.  Сказала швидким тоном Хартфілія, у якої через цей жест Дреяра почало дуже сильно битися серце.
  - Пробач я не хотів, добре пішли.  Золоволосий  хлопець розвернувся і пішов швидким кроком зовсім забувшись про Люсі. 
Pov Лексус:
Чому серце так шалено б'ється?  чому я не можу з нею бути, як з рештою?  напевно дарма , я погладив Люсі по маківці.
  До речі, а де вона?  Я повернув голову назад і побачив, що Хартфілія вся в похапці біжить за мною,  дурень треба було чекати її. 
Pov: Лексус кінець.
  - Куди так поспішати ми маємо час , не  поїздом же  їдемо .  Кароока дівчина зупинилася віддихатися. 
- Та на листівці не написано на який час треба прибути, але краще раніше ніж пізніше.  Дреяр дістав листівку з кишені плаща , і показує Люсі.
- А де цей ліс? 
- Біля Харгіона.  Далі вони йшли мовчки, іноді Лексус звичайно міг поглянути на Люсі, але швидко відводив погляд, Хартфілія сама того не розуміючи хотіла говорити з Дреяром , але він , як на зло мовчав.  Близько 19:00 вони прибули до чарівного лісу, де на них чекав господар  Марфус, чоловік був низького зросту та худорлявої статури.
- Здрастуйте, це ви викликали магів Хвоста феї?  Перша заговорила Люсі.  - Да я .  Мене звуть Марфус вже більше місяця в цьому лісі блукають якісь тварюки , і не дають людям із міста спокійно жити, вам потрібно їх знищити ну , або прогнати з лісу це вже на ваш розсуд, не хвилюйтеся я вам дам хатину щоб ви в ній жили поки   не виконайте завдання.  Марфус зніяковів.
  - Хатина ... у ній жив охоронець?  Лексус замислився. 
- Саме, але всі вони і день не можуть витримати одразу біжать.  Чоловік зітхнув.
- Ну гаразд ми беремося за це завдання.  Грізно сказав Громовий убивця драконів.
  - Лексус тебе не бентежить те, що ми житимемо в одній хатині та й то не факт, що там є різні кімнати.  Обурилася Хартфілія злісно показуючи пальцем на хатину.
- Ой не хвилюйтеся там є окремі кімнати, але я думав, що ви пара, разом на завдання прийшли.  Марфус єхидно посміхнувся.
  - Вас не повинно цікавити, чому ми разом прийшли на завдання.  Лексуса дуже розлютив Чоловік.
- Ну гаразд я тоді піду, повернуся через тиждень.  І худорлявий чоловік пішов. 
- Так я перша вибираю кімнату.   Хартфілія швидко побігла до хати.  Дреяр мило посміхнувся їй у слід.