просто ти і я

2

Ранок. Сонце встає і помалу гріє холодний від ночі замок. Учні через силу прокидаються, бо має починатися перший навчальний день. Проміння ранку крадеться у темні коридори, кабінети кімнати, та тільки Слизеринці не знають як це - просинатись від того, що проміння разить очі і повільно розморює тебе, заохочуючи назад у сон. Проте це їх не засмучує і за цих обставин вони навчилися користуватися своїм «внутрішнім годинником», ну і простим будильником також.Тому ранкова вітальня ніколи не була бурхливою чи активною, всі встигали та не метушилися.

Блейз також відносився до тих слизеринців, які встають рано, тому близько шостої ранку хлопець вже був на ногах. Мулат зайшов у свою ванну кімнату та привів себе до порядку, він не був з тих, хто зі шкіри пнеться, щоб привернути увагу дівчат, так що у вбиральні він не був і двадцяти хвилин. Ще один цікавий факт про нього - Блейз терпіти не міг шкільної форми, а особливо мантії. Вдома він надавав перевагу маглівському одягу, а в школі одягав форму з піджаком. Недовго пововтузившись із одягом, хлопець востаннє подивився на себе у дзеркалі, поправив смарагдову краватку, вхопив сумку та вийшов із своєї кімнати, запираючи її на ключ.

Гогвортс для Блейза був домівкою, тому що місце, де він народився аж ніяк не назвеш нею. Сім'я для нього - це Драко, Пенсі та Райлі, для якої хлопець готовий гори звернути, аби тільки сестричка жила без тих турбот з якими стикався у дитинстві Блейз. Тож «додому», у свій маєток Забінів, що був розташований на березі Середземного океану, в Італію він повертався вкрааааай неохоче.

А ще слизеринець просто шаленів від природи, (так, таке буває), тому ще до початку сніданку, хлопець вийшов у внутрішній двір школи, де природа тільки-тільки просиналась - квіти, за якими ретельно доглядає професорка Спраут почали розкриватись після першої осінньої ночі, пташки прочищали свої голосові зв'язки, щоб будити тих учнів, які вирішили не встигнути на урок та й помалу ранок заміняв ніч у школі магії. А сам Блейз сів під деревом на лавочку, щоб перенести магію ранку на тканину.

Малювання слизеринцю добре вдавалось, як і багато чого іншого (тобто навчання, ех, відмінник як не як), найбільше він любив малювати захід або схід сонця, коли небо вигравало всіма можливими фарбами та нагадувало його власну палітру. Насправді, мазки по холсті давали змогу думати, а Блейз багато думав, Пенс каже, що він навіть, забагато думає, але що поробиш, на то він і Блейз. Із власного потоку непотрібних дум витягнув його як ніхто інший, як Альфред.