Секретар (птах і не тільки)

Частина 1

Ні, ну взагалі бути секретарем прикольно. І професія дуже навіть дуже, крутіше за всяких там аврорів і поліціянтів. Сміливості та нахабства часом треба куди більше, ніж для рейду по злощасним місцям Лютневого та накриття чергової зграї здурілих шанувальників Його Темності (якого саме значення не має, текучка там дика, а послідовники всі як один — альтернативно обдаровані). І платять значно більше, і шоколаду ніколи дефіциту немає.

Суцільні плюси, а не професія.

А от анімагічна форма птаха секретаря уже не така гарна. І тому є аж навіть кілька причин.

По-перше, водиться хрін знає де і в зоопарках, а значить і маскування ніякого. Адже це не жук, який літає скрізь і компромат збирає. Зібрати б на самого цього жука компромат, так... Не важливо.

По-друге, вони великі! Ну відносно. У місті, в будь-якому випадку — до біса незручні, особливо при тому, що пересуватися вони воліють бігом, ніби крила для краси дані, справді. Єму недороблені.

По-третє, вони смішні! Ну серйозно, це їхнє чорне пір'я на голові, пф-ф. Жах, а не зовнішній вигляд, прямо скажемо.

По-четверте... Та не важливо! Херня, коротше, анімагічна форма птаха секретаря, херня. І не зміниш ніяк.

Життя — біль. І суцільне розчарування.

***

Гаррі любив себе (сподобився все ж таки, не минуло й півстоліття), гарний, зі смаком підібраний одяг та заступника свого начальника. Останню найпалкішим коханням, бо навіть у вік цифрових технологій, на базі, що переповнена супергероями, геніями та секретними агентами, не обійтися було без рукописних паперів. І труднощі розшифровування чужих каракуль лягали на плечі бідного секретаря самого-одного, тому що всім іншим не належить — секретність. Єдиною, чий почерк був розбірливий без лупи та не кволої фантазії, і була вищезгадана заступниця.

А ще вона писала такі папери і за начальство, за що Гаррі познайомився з почерком Ф'юрі, коли Хілл якось була на лікарняному, був вдячний їй ще більше. Бо Рон писав і то більш зрозуміло. І без купи безглуздих скорочень, в офіційному документі!

Хоча всі інші аспекти роботи Гаррі любив. Це було весело, непередбачувано і зовсім не нагадувало про британський час.

— Професор Гаррісон, директор зайнятий, нічим не можу вам допомогти, вибачте.

— Але ж ви не розумієте! Це важливо, це глобальне дослідження, і воно вимагає належного фінансування! Директор має мене почути!