Навіки вічні

Сє Лянь лежав у обіймах Хва Чена. У їхній спільній спальні напівморок. Вони вже багато років разом і ліниві пестощі перед сном стали їх приємною звичкою. Звісно, хіба що вони планували провести цю ніч за більш цікавими справами. У менш приємному випадку їх відволікали робочі турботи: від звичних молитов до рятування усіх трьох світів, — що тільки не лягало на їх плечі.

Його Високість Кронпринц, що до цього пригортався до коханого, трохи відсунувся і підняв голову, щоб мовити:

— Сань Лане дякую.

Вони ніколи не були жадібними на компліменти один одному, але це тихе і щире зізнання було несподіваним для Хва Чена. Він відповів не скоро, дивлячись прямо в очі Сє Ляня:

— Ґеґе, це я маю дякувати. Ти був, є і будеш причиною мого життя, сенсом мого існування. Я живу лише для тебе, — його низький голос зачаровував, а очі дивилися у саму душу Сє Ляня. Але той і не думав її приховувати, навпаки, був лише радий. — Моє життя належить тобі.

— Хіба був би я тим, ким є зараз, якби не ти? Мені завжди соромно при згадці, що всі ті вісімсот років я прожив, не знаючи, що я завдячую тобі стільки. Сань Лане, не тільки я тебе врятував, ти рятував мене набагато частіше.

— Але, ґеґе— хотів втрутитися Хва Чен, але йому не дали.

— Дослухай мене.

Хіба він міг суперечити своєму Богові. Насправді, хоч скільки років вони вже разом, він досі інколи не міг повірити у своє щастя. Це більше, ніж здійснення мрії, більше, ніж мета існування. Сє Лянь і є його життя.

Скільки би він не боявся, що він негідний його, Його Високість Кронпринц завжди приходив і запевнював: гідний. Кожного разу, коли він ненавидів себе, Сє Лянь не давав йому і шансу на ненависть. Коли б його не долали сумніви і тривоги — Сє Лянь завжди заспокоював його. Він завжди був на його боці.

— Я вже знаю, що ти хочеш сказати. Сань Лан, Сань Лан ти завжди виконуєш все, щоб я не попросив. Але чому ж це єдине прохання ти ніяк не виконаєш. Що я маю зробити для цього? Взяти обіцянку? Чи дотримуються демони своїх обіцянок?

Ми не знаємо, чи дотримуються демони обіцянок, однак достеменно відомо, що прямо на питання вони відповідати не люблять. І навіть коли питання ставив його Бог, Хва Чен не міг втриматися: