Більше чим когось

Не така щаслива

     Ізабела. Чарівне ім'я, яке асоціаціюється з чимось ніжним та казковим, але це було не про нашу героїню.
Часто її називали Бела і дівчина вважала це своїм повним йменням.
  Жила вона не в дуже щасливі сім'ї. Батько - пияка, мати часто починала сварки і це все закінчувалося плачевно для неї.
  А що ж поробиш, якщо її батько вшанований чоловік, якого всі знали як чудесного кухаря і ніхто не повірив би що такий чарівний чоловік та батько міг бути пиякою, який щовечора повертався додому п'яним та бив дружину . Батьки тримали свою пекарню і робота шла досить непогано.
  Часто дівчина, якій натомість  вже виповнилося 19, втікала від реальності в сни, які були такими казковими, в яких було так солодко та затишно.
  

  * * *

- Дружино, ти зараз добалакаєшся, я сказав досить! -  дівчина підскочила на ліжку від звуку розбитого посуду.

Вони знову сварилися, але цього разу вранці.

- Батько мав би бути вже тверезим, чому вони знову сваряться? - Бела закрила очі та тикнула лице в подушку.

Дівчина затулила вуха, але крики сварки доносились до неї. Бела зібрала всі свої сили в кулак , встала з ліжка і тихо відкрила двері своєї кімнати.

- Що тут коїться, чому ви знову кричите? - вона запитала жалісно, ніби кошеня.

- А ти!

Батько ринувся до неї, він тикнув пальцем в свою дочку і повернув голову до матері.

- Вона, оце створіння! Це найгірше що було у моєму житті!

- Створіння? Як ти смієш говорити таке на свою ж дочку? Це ти створіння, яке через свою тупість втратило пекарню!

Ізабела зрозуміла в чому тут діло. Але її вже було не до цього. Від слів батька на її очах виступили сльози. Дівчина не розуміла за що він з нею так? Чому?

Вона вибігла з дому та ринулася позаочі. Будинки проносилися повз неї, а вона бігла і бігла.

Вечір. Бела сиділа під деревом, на мокрій траві після дощу. Її образа на батька стала безкінечною. Його слова поранили її в саме серце і нічого вже не зашиє цю рану, через яку так сильно текла кров. Пустими ,від болі, очима дівчина споглядала на те, як ворушилося від вітру листя.

Як от, під дівчиною провалюється земля, і вона, з світловою швидкістю полетіла вниз.