Більше чим когось

Це точно сон

Пекучий біль спровокував дівчину розплющити очі. Її нога нестерпно боліла настільки, що вона не могла навіть поворухнути  нею.

- Дідько! Що це в біса таке? - Бела озирнулася навколо.

Вона сиділа на помаранчевій, дерев'яній підлозі , на якій були вирізьблені незвичні для неї візерунки. З стелі звисала масивна люстра, а правіше кидалася в око конкретна дира.

  - Невже я така широка щоб зробити таку дірку коли падала сюди?

Увагу дівчини зацікавило дзеркало та стіл , які стояли одні посеред кімнати. Дверей нема.

    - О ні, ні, тільки не це! Як же я звідки виберусь? Так ще й не можу встати! Уфф, моя нога...

Поки Бела озиралася в марних спробах знайти двері, вона й не помітила що на столі щось з'явилося. Ізабела почала помалу повзти до стола щоб розгледіти що там таке.

- Айяйяй, як же вона болить

Крізь велику біль вона все-таки подолала ту відстань.
На столі стояла якась ,невідома дівчині,  пляшка. Бела обережно потягнулася та схопила її. До пляшки був прикріплений папір.

"Випий мене"

- Хм, цікаво... - Бела вийняла  пробку з пляшки і по всій кімнатці розлетівся запах чогось , чого дівчина раніше ще не чула -  Ну, що буде, те й  буде

Бела зробила ковток, на смак ця "вода" була настільки гидкою, що вона відкинула пляшку в сусідній куток. Але за мить біль в нозі пропала.

- Що? Не може бути такого!

Дівчина спробувала встати і в неї це вийшло!

- Що це за чар-зілля таке?

Бела підійшла до дзеркала, яке було в повний зріст, та подивилася на своє відображення.

- Це я? Що з моїм волоссям?

Дівчина спробувала якось зібрати волосся , але в неї не вийшло, після довгого падіння воно заплуталось, так що Бела просто залишила все так, як і було.

- Це дзеркало таке красиве.

Вона доторкнулася до нього краєчком пальців, і одразу відстрибнула.

- Мої пальці пройшли в дзеркало, у мене , мабуть, галюцинації.

Щоб підтвердити той факт, що її здалося, Бела знову підійшла до дзеркала, але цього разу приклала до нього свою долоню. І вона пройшло повз нього! Не вагаючись ні секунди дівчина закрила очі та пройшла крізь дзеркало.

- Я жива, це вже добре

Бела відкрила очі та зацепеніла від шоку. Навколо неї була країна, ще не бачена ніким. Повз дівчину пролітали величезні метелики, деякі квіти були вищі неї в два рази, а гриби були просто гігантами.

- Цікаво, правда?

Бела підстрибнула від переляку, вона озирнулася, але навколо нікого не було.

- Хто тут?

- Я

З нізвідки з'явилися великі очі, зелені, котячі ,а найголовніше - вони літали.

- Я Чеширський кіт, можеш звати мене Чешир

Після цих слів з'явилося все його тіло. Велика, котяча усмішка здавалася дівчині  трохи лячною.

- А ти хто, як ти потрапила до низокраю?

- Я Ізабела, але більшість звуть мене Бела. А що за низокрай?

- Ну бачиш, все що тебе оточує це і є наш світ .

- Я не розумію, це мені сниться чи як? Я провалилася крізь землю, потім потрапила до якоїсь кімнати де з нізвідки з'явилось зілля ,яке вилікувало мою ногу. Потім я зайшла в дзеркало і опинилася тут.

- Давай я краще тебе познайомлю з синьою гусеницею, він тобі точно все розповість, але спочатку потрібно зайти до Капелюшника