побічний ефект

хьонджин, синмін.

– а з чого ти взагалі взяв, що тебе хтось повинен кохати?

для синміна це не просто запитання, для нього це ляпас, що привів у почуття, в очах хьонджина такий холод, що серед травня синміну стає морозно і він чіпляється пальцями за свій шкільний светр та опускає очі. і справді – з якого дива кім взяв таку дурість? хьонджин дивиться на нього дивно, неначе бажає посміхнутися над ним, але лише допиває свою кока-колу й зминає банку, точним кидком відправляючи зім'яту залізяку в смітник. він іде, а синмін так і стоїть, стискаючи лямки рюкзака й відчуваючи, що ось-ось розреветься. але замість цього закашлюється й виявляє нову пелюстку лавандового цикламена на своїй долоні з крапелькою крові.

хван хьонджин не був самозакоханим покидьком, просто хван хьонджин не любив хлопчиків так, як любив їх синмін. точніше, любив він тільки одного, тільки, на жаль, не взаємно. синмін і фелікс навчалися в одному класі, і якось відразу порозумілися. звичайно ж, не тільки тому, що їхні кохані не відповідали взаємністю, та й причини були зовсім різні. чанбін був просто виродком, а хьонджин... ну, хьонджин начебто зустрічався з дівчиною. синмін йому дорікати не міг, але й чогось іншого зрозуміти теж не міг.

навіщо ж тоді хьонджин торкався до нього щоразу, коли на них ніхто не дивиться? навіщо ж тоді одного разу притиснув його спиною до брудних дверцят душової кабінки й поцілував з такою гіркотою, що в синміна коліна підкосилися? і, зрештою, навіщо ж він тоді окреслював великим пальцем риси обличчя кіма, коли вже вважав його потворним? синмін не розумів, але з кожним новим подібним випадком його серце билося об ребра, як ненормальне. спілкування з хваном його плутало і навіть трохи лякало. він довго розмірковував над причинами такої поведінки та уваги, але в якийсь момент... сам став чекати його в шкільних коридорах, навіть фелікса просив тусуватися поряд з аудиторіями, у яких у хьонджина проходили заняття. але щоразу той просто проходив повз, ніби синміна ніколи й не існувало.

– навіщо тобі взагалі потрібен цей придурок? – спитав фелікс, сидячи на пандусі й бовтаючи ногами. поряд стояла банка газованого напою та пачка чипсів, а ще валявся синмін, що дивився у блакитне небо. кім запустив руку в пачку чипсів і дістав звідти дві чипсинки, які закинув до рота й почав голосно хрумтіти.