To lys (Два вогні)

Hjerte (Серце)

Сонце, от як Блез міг назвати Рона. Той був ним від яскравої рудої маківки до самих швидких п'ят, з милим ластовинням, що розсипалось по обличчю та міцних плечах. Характер був то ніжний огортаючий, своїм теплим світлом то пекучим наче чайна ложка яку залили окропом.

Ті перші дні, коли вони ледь один одному довіряли, шостий курс на якому це все й почалось. Рон червонів від кожного дотику, а його хлопець вів його, намагався висловити почуття. Своїм особливим, дивакуватим способом, викликаючи купу непорозумінь.

***

- Рон, ти що, ніколи не цілувався? - здивовано питає Блез. Він пам'ятав, що у Рона колись наче була дівчина.

- Цілувався, але з тобою то якось... - переводить подих. - не так, - ледь чутно продовжує той.

Вони обидва ніяковіють, а Блез вперше за їх спілкування не може знайти слів. Тому замість балачок, обережно наче порцеляну огортає долонями його щоки та ледь відчутно цілує Рона у всіяного цілунками сонця носа.

- Звикай, - промовляє пошепки, пронизуючи своїми чорними очима.

***

- Рональде, я тебе прошу, - відверто втомлено промовляє парубок, потираючи пальцями між бровами.

- Ні. Я не хочу, щоб хтось дізнався, - спокійно відповідає Рон. Переводить винуватий погляд на свого хлопця. - Цей во, мені шкода, л-любий, - ніяково додає, нервово зариваючись пальцями у своє волосся та червоніючи відвертається.

А Блез навіть не одразу розуміє, до нього вперше лагідно звернулись. Ні в перший рік відносин коли найсильніше грають гормони, ні під час битви за Гоґвортс, коли кожне слово могло стати останнім. Жодного разу не назвав навіть "милими", в той час, як сам Забіні щодня сипав компліментами, не завжди вдалими, та різноманітними лагідними прізвиськами.

Вони обидва змінились, гнані почуттям що будь-який момент може бути останнім. Блез активно почав кликати Рона на побачення, повністю наплювавши на думку інших.

А Рон видно намагався бути більш лагідним, чи як?

Темні, загорілі руки м'яко обхоплюють жилясте тіло та стрімко притискають до себе. Їм не пручались, а обійняли у відповідь, сором'язливо ховаючи обличчя у згин шиї.

Їх кохання було чимось на кшталт суміші ніжності, турботи та палкої пристрасті. Наче два вогні зустрілися та переплелися.