...

Студенти лунко сміялися, насолоджуючись розмовою й нарешті теплою та сонячною погодою. Звісно, скоро почнеться сесія, але саме в даний момент їх це не турбувало. Зараз вони ласують смачною курочкою, а в руках прохолодні напої. Вони насолоджуються моментом. Вони усміхаються реальності.

— І ось у цей момент я просто очманів! — розказує хлопець, змушуючи кількох друзів подавитися своїми напоями від сміху.

— Так, у мене одного разу... — говорить один із них, але дівчина його в ту ж мить перебиває, ніби навіть і не помічаючи, що юнак почав щось говорити.

— Так, я пам'ятаю цей момент, то було так смішно, — вона мило хихикає, кокетливо поправляючи волосся.

— У мене була схожа...

— Так, а пам'ятаєш, як він почав усе заперечувати через декілька років? Немов: «Ні, це все неправда. Що ви брешете», — знову заговорив парубок, ігноруючи спроби приятеля щось сказати.

— Точно, точно!

— А в мене така ситуація була! — заявила ще одна дівчина, заживо ховаючи можливість поділитися своїми спогадами Чоніну. Йому нічого не залишалося, як прикрити рота та вимушено усміхатися, маскуючи гіркоту образи.

***

— Гей, Чоніне, підеш з нами на обід. Ми в кафе збираємося! — кричить йому однокурсник.

— Ах, вибач, не можу! Мені треба до професора Кана! — відповідає Ян, сумно усміхаючись.

— Ну гаразд. Якщо що, ти телефонуй. Ми там довго будемо! — попереджує наостанок приятель, зникаючи за поворотом на сходи. Поки усмішка з обличчя Іна повільно зісковзує. Він уже знає, що ніхто на нього чекати не буде. Цей хлопець єдиний, хто іноді про нього згадує.

Парубок, не поспішаючи, шкандибає до університетської їдальні. Не треба йому ні до якого професора. Він просто не хоче знову себе відчувати непотрібним та зайвим.

***

— Ем, Ян Чонін? — до юнака підійшов високий худий хлопчина, сором'язливо поправляючи свої окуляри.

— Так, — одразу ж говорить Ян, впізнаючи в людині напроти старосту їхнього курсу.

— Слухай, ти ж спілкуєшся з Чхве? Тут йому матеріали передали, а я його знайти не можу. Ти зможеш його розшукати та віддати? — Кім протягує невеличкий стос папірців, на який хлопець сумно переводить погляд.