Друзі

Частина 1, про нудний Лондон

За вікном світило сонце, а ніжні промінчики пробиралися всередину кав'ярні на Алеї Діаґон, де сьогодні зібралися друзі. Відвідувачів наразі було небагато, хоча годинник сповіщав саме про обідню перерву, тому Герміона, Тео та Джіні розмістилися на диванчику та кріслі, що стояло зовсім поряд. Хлопець насолоджувався гарячою кавою з вершками. Бачите, тільки у «Золотому Сничику» гаряча кава з вершками задовольняла особисті стандарти Тео Нота, тому тут він зазвичай замовляв цей напій, а також печиво з шоколадними краплями. Ніби щойно з пічниці, воно було м'яким та запашним.

Він поглибився у свої думки — в ресторані, яким він керував, незабаром мала здійснитися велика та ретельна перевірка. Якщо заклад зможе її пройти, то отримає найпочеснішу відзнаку та увійде до переліку кращих магічних ресторацій. Він мав її узяти, мав упевнитися, аби все пройшло ідеально. Тео прокручував у голові всі можливі й неможливі сценарії, які б могли статися під час перевірки. Леонард, новенький офіціант, міг переплутати столики та віднести замовлення не туди. Можливо, варто дати йому відгул, бо юнак може перехвилюватися та наробити ще більшу халепу. Якщо Меган запізниться, то їй забракує часу, аби приготувати фірмову страву, і рятувати становище доведеться Бартону. Але він впорається — кулінара краще не знайти у всій Магічній і Немагічній Британії. Бармен Стен, якщо Мерлін помилує та не прокляне у той день, не буде фліртувати з Керолайн, та не впустить з рук прозорий бокал. Дідько, може їх варто просто звільнити...?

— Тео? — покликала одна з подруг. Він підняв очі, відганяючи дим совісних міркувань. — Ти не слухав?

— Ні, пробачте. Замислився про майбутню перевірку.

— Ох, любий, — махнула рукою Джіні, — не варто так перейматися. Краще тебе з цим ніхто не впорається.

Вона відкинула назад пасмо рудого волосся, аби не замаститися у шоколаді, який вкривав лимонний тарт.

— Тим паче, чим більше ти хвилюватимешся, тим більше наразиш себе на небезпеку, — керамічна чашка видала характерний «дзвяк», щойно зустрілася з кільцями на руках Візлі. Вона відпила зеленого чаю.

— Тобто? — Нот злегка нахмурив брови, підсуваючись ближче.

— Ну, знаєш, ти починаєш нервувати, руки трястися, тебе кидає в піт, ти заїкаєшся. Таке трапляється, — вона знизала плечима.