Зачарований Горішок

Дивіться, що тягнете до рота

Джісон був на балу, який йому зовсім не подобався, надто багато людей, надто душно і непотрібних питань у бік другого наслідного принца Темного королівства. Захопивши з собою декілька закусок він тихо вийшов з замку на задній двір. Перед юнаком розкинувся розлогий та темний ліс, який завжди манив його своєю темнотою. Час від часу Джісон виходив туди, щоб набратися сили та зібратись з власними думками.

Надто великий тиск був на нього з боку матері та батька, які розуміли, що їх старший син не стане на їх місце, адже він був надто мрійливим, та не приземленим.
Хан видихнув та закинув у рот декілька горішків. Солоний смак прокотився по його язику, змусивши зажмуритися від задоволення. Піддавшись незрозумілому пориву, він рушив у бік лісу, залишивши позаду високі стіни темного замку, та вечірню метушню балу.

Чим ближче Джисон підходив до темного лісу тим більше відчував незрозуміле полірування у тілі. Пройшовши досить далеко він відчув, як одяг на його тілі рветься, та не встиг він усвідомити всю плачевність ситуації, як вже став красивим оленем. Зляканий звір погнав у глиб лісу.

Принц Світлого королівства Мінхо, цього ранку збирався на щорічне традиційне полювання, яке проводилось у знак дружби з Темним королівством, і проходило у лісі, на території другого.

- Чому я маю їхати? - обурювався юнак вдягаючи на себе мундир

- Тому, що це ваш обов'язок, Ваша Величність, - спокійно відповів йому Синмін, вірний друг та радник Мінхо.

- Я і без тебе це знаю, - буркнув у відповідь брюнет, та глянув на себе у дзеркало, - І що? Я маю принести їм одного оленя?

- Нащо ви питаєте очевидні речі? Якщо і так знаєте відповідь, - повернувся до нього

Синмін записуючи щось у свій блокнот.
Мінхо нічого йому не відповів, та просто вийшов з кімнати. Він ненавидів цю традицію до глибини душі. Нащо вбивати тварин заради власної потіхи. Убивство, аж ніяк не є символом миру.

Весь на нервах хлопець вийшов на двір, де на нього вже чекав приготований кінь. Він застрибнув на нього та смикнувши ліци помчав у бік Темних земель.

Їхати принцу довелося довго, адже території обох земель були чималими. Тож коли він добрався до лісу, у нього не було жодного бажання полювати на когось. Мінхо просто хотів повернутися у тепле ліжко, та додивитися свій прекрасний сон. Але життя було жорстоким, тож він скакав по темній гущі лісу, вишукуючи поглядом іншу фігуру на коні, але принца Темних земель ніде не було видно