ні, я не люблю школу.ні, я не люблю моїх однокласників.це дуже дивно, що за всі ці роки я я мала жодного друга або подруги...хоча це не зовсім правда, адже колись я все таки дружила з одною дівчинкою.ми з нею разом сиділи за партою, і за одним столом в їдальні.інколи навіть разом робили домашку в неї вдома. але потім вона знайшла компанію «крутих» дівчат, ну і наші шляхи розійшлися.
взагалі мене вважали скучною і дивною. за це я їх не можу засуджувати, адже це правда. я пишу листи уявним людям. я п'ю найміцнішу каву яку знайду (гаразд, це не дивно).
колись один хлопчик, ще в молодших класах, надіслав мені записку з текстом "ти мені подобаєшся, одружися з мною?". я написала йому текст про всю абсурдність цього задуму, вказала йому на його недоліки, і виправила його помилки в записці.
* * *
я зайшла в клас.
- Мортіша, чому запізнилась? щось трапилось?
я закрила двері;
- перепрошую, проспала. можна сісти?
Олена Вікторівна мовчки кивнула і продовжила свою лекцію.
я зайняла своє місце і витягнула зошит.
поки я писала я відчула чиюсь руку у себе на плечі. коли я обереулась на мене дивилися чорні очі з ухмилкою.
- дай списати домашку, поки Вікторівна не почала опитувати! - сказав Паша.
цікаво що змушувало його думати що я збираюсь давати йому своє домашнє над яким я працювала годину просто тому що йому так захотілось?
- ні.
- що «ні»?
- «ні» - це слово заперечення, яке я використала як відповідь на твоє прохання.
- душнила. дай домашку списати я сказав!
що за вилупок. в голові в нього нуль. ще й думає що всі мають йому потакати.
- ні.
- що, навіть не поясниш причину?
- не бачу сенсу у використовуванні свого часу та/або енергії на пояснення очевидних речей.
він по злому подивися на мене.
- Мортіша, Паша, що ви там робите? не хочете перестати мішати уроку і почати щось вчити?
я відвернулась від нього і накінець почала записувати.
взагалі цей хлопець вже досить довго мене діставав. не розумію чому, адже я взагалі нічого не роблю. він пояснює себе так: «якась тупа блондинка яка постригла своє волосся майже під хлопчика і носить завеликі піджаки у полоску мене дуже бісить.». до цих слів в мене було кілька претензій: "якого милого ти використовуєш такі стереотипи як 'блондинки тупі, дівчата мають мати довге волосся=хлопці довге' це по-перше, а по-друге відколи це тебе почало хвилювати як я виглядаю?».
також одного разу коли я все таки вдягнула міні-спідницю і утеплювачі, він поскаржився вчителю що «коротка спідниця відволікає його від навчання, адже він хлопець.»
за це я не задумуючись вдарила його по колінах і животу, адже це перегинання палки.
взагалі це дуже тупі правила які школа встановлює, по типу: «жодного макіяжу на обличчі або коротких спідниць». хіба ці речі заважатимуть мені вчитися? та й чому їм не все одно на коротку міні-спідницю, або ще головніше, чому вони дивляться?
