Якби зошит смерті потрапив до мене

📝частина (Рюк)📝

З того дня пройшло два тижня. На даний момент я сиділа біля вікна та дивилися на всі ті імена. До речі, записала велику кількість злочинців,та навіть мене тобто Кіру показали у новинах по всьому світу.
З однієї сторони то було добре... А з іншої на мене певно вивели "полювання". У ютубі, тік тоці з'явилося безліч різних теорій. На моїй стороні було лишень те що всі чомусь думали що то хлопець та те що то піде як по сюжету аніме. Хотілося мені їх розчарувати вони були не праві. Можливо перші події трапилися як там, але на далі я планую повністю поміняти хід подій. Не дивлячись на всю ситуацію в Україні в поліції почали робити перевірки.  Так мені сказала подруга у якої мати поліцейська. Хоч я й знала що вибивати можна у різний час, але вбивала я у часи коли була вільна. Та я все одно не хвилювалася. Мої ж батьки в поліції не працювали. Але не дивлячись на все це я була заведена в кут. Я не могла зрозуміти як мені діяти далі щоб мене не впіймали... Навіть те що я дівчина не дає мені певного захисту... Рано чи пізно всі про все дізнаються.
Та й ще на початку зробила саму основну помилку Ягамі.
- Може мені не треба було прати цей зошит?... Так, вони заслуговують на смерть, але через них і я білого світу не побачу, але я вб'ю всіх тих покидьків та очищю цей світ від них навіть ціною свого життя.
З цими роздумами я сиділа та писала імена деяких людей які довідалася у тієї самої подруги. Ми з нею добре дружили й навіть виходили на прогулянки. Вона стала не тільки моєю подругою і інформацією, а ще й надійним захистом. Якщо у разі того що викриють що Кіра- дівчина  до мене не дійдуть одразу... Та й ще не буде проблеми з Фбр це дасть мені трохи часу щоб придумати якийсь відступ назад. Це дуже добре.
Але раптом я почула якийсь голос по заду. Я не встигла зрозуміти що він сказав, але я вже точно знала хто це.
- Хехе... Я бачу ти вже вписала багато імен в цей зошит... - сказав своїм голосом Рюк.
- Хт-хто ти такий? - відповіла я яка з великою майстерністю винесла страх у свої слова.
- Хмм... Я - Шінігамі. Бог смерті. А це мій зошит смерті. - Показуючи на зошит промовив він.
- То виходить що ти його хочеш забрати? - Запиталася я.
- Ні.. - Відповів Бог смерті та продовжив свій монолог.
- Розумієш, я впустив цей зошит і тепер він частина цього світу, а це також означає що зошит тепер твій.
Його вуста ніби почали посміхатися більше.
- Оу, ну тоді добре, але чому ти впустив зошита? Не думаю що це проста випадковість.-  Промовила я.
- Ну, мені просто було нудно, у світі богів смерті зараз повна нудота. Деякі з них навіть не розуміють навіщо існують. А те що зошит підняла саме ти повне співпадіння. Його могла підняти якась інша людина, але ти перша його побачила та забрала собі. - промовив Рюк.
- Так... Я вже зрозуміла.
Відповіла я, але раптом до мене постукала мати та спитала:
- Я чула ти з кимось розмовляла... То твоя подруга? - поцікавилася мати
- Ні мамо однокласник. - Коротко відповіла я.
- Добре, просто зараз повітряна тривога.- сказала мати та покинула кімнату.
- Тривога? - Запиталася Рюк.
- Так, на даний момент в нашій країні війна. - Коротко відповіла я.
- Хмм... Цікавенько. І що ти зараз збираєшся робити?
- Я продовжу записувати імена на перед. Бо якщо зі мною щось трапиться треба щоб негідники продовжили помирати, а мене ні в чому не запідозрили.
- Зрозуміло.- відрізав Рюк
Я сиділа далі й писала імена. Думаю що гра почалася й на цей раз я поставлю дещо більше ніж гроші чи бажання... Я поставлю своє життя тому маю бути обережною як ніколи.

-------------------------------------------------------
Ну що я можу сказати... 608 слів та повно крінжі... Та... Але якщо це хтось читає то є великий шанс того що це комусь подобається. До речі, чекайте на вбивство путлера, а також пишіть)
Просто пишіть... Навіть в коментарях можна.... Дозволяю💗😘