Картина кохання

няя

Сірі будні могли скрасити лише картини, такі неймовірні та контрастні з усім навколо. Шкода, що не всі картини були яскравими.

- Альбедо, ти знову не встиг закінчити свою картину? - мляво спитав Альберіх, захоплено розглядаючи обличчя сусіда по парті. Його світле волосся гарно переливалося на світлі сонця зі шкільного вікна.

- Так, і зараз, ти відволікаєш мене від уроку. - Серйозним тоном відповів хлопець.

- Добре-добре, містере заучка. - Кейя часто міг так жартувати, але він знав, наскільки важливо для Альбедо здати ЗНО на максимальний бал зі складних предметів. На його думку самі душі це хімія і фізика.

Час пройшов напрочуд непомітно. Вчителька, як завжди, задала купу завдань. Саме велика перерва нарешті настала , час щоб зганяти за булочками та чаєм.

- Ходімо до їдальні? Я такий голодний, що мені здається, мій шлунок зараз сам себе з'їсть. - за акторською пикою мало не плачучи, скаржився хлопець.

- Добре, ходімо, я теж не проти перекусити. - трохи посміхнувшись, Альбедо пішов уперед.

- А, Альбедо, почекай, я хотів спитати дещо, - підійшовши майже в щільну Кейя пробурмотів - Ти сьогодні вільний? Я просто думаю, що ми можемо зробити домашні завдання в мене, і ти закінчиш картину. Як тобі ідея?

- Я спитаю у матері. - відвівши погляд, сказав хлопець. У його голосі виразно чулося якесь невдоволення. Швидше за все, зовсім не від пропозиції Кей.

- Угу.

Якщо в Альберіха була своя сім'я з прибабахом, то Альбедо все складніше. Сувора мати, що явно не любила творчу сторону сина і часто публічно висміювала його роботи. Іноді, найулюбленіші картини, стояли біля сміття на вулиці, а хлопчисько вже не мав сліз. Мати хотіла, щоб Альбедо займався виключно алхімією, математикою та рештою, що нібито має йому допомогти в майбутньому, і вважала, що він обов'язково їй віддячить за її суворість. А художники, за її словами, це лише злидні бродіння, що стоять на головних вулицях, продаючи свої огидні картини. Наука завжди йде в перед і ніяка творчість не може стояти на цьому рівні. Хоча кожен пень знав, які неймовірні здібності має Альбедо в науці і йому не потрібно було настільки багато часу приділяти всім репетиторам і навчанню.

Лише Альберіх зумів підтримати свого друга в найжахливіший період, запропонувавши варіант, як написання картин у нього вдома, батько був не проти, а Ділюку було однаково.