Академія Ґаррінгтоун. Порожнеча всередені

Розділ 1. Лист

- Доню, спускайся снідати!
Дівчинка повільно заворушилася у своєму ліжку. Піднявшись, вона мало не врізалася в дзеркало, яке стояло поруч із спальним місцем.
- А най би його грім побив! - пробурмотіла та, поглянула в дзеркалo і тихо охнула. Її темно-каштанове волося зібралося в одну велику гулю, а під каро-зеленими очима з'явилися сині півкола.
- Ебігейл, швидше!
Невдоволена Ебі повільно спустилася по сходам, мало не впавши додолу, потягуючись і позіхаючи одночасно.
- Ебі, твій список домашніх завдань зі школи почав приходити на мою електрону пошту! - мама почала читати лекцію про домашнє, яке Ебігейл не робила принципово.
- Так як, ми з тобою це вже проходили я і татко прийняли таке рішення. Якщо сьогодні ж не буде виконане все домашнє, нам прийдеться заборонити тобі читати твої книги. По іншому ніяк, сонечко.
- Мамо, ти серйозно?! Книги це єдине, що рятують мене від жорстокої реальності! - на рахунок жорстокої реальності Ебі перебільшила.
- Ебігейл, я так сказав, значить так і буде! Ти не будеш читати свою дурну літературу, поки у тебе оцінки не будуть у нормі! - тато ніколи не сприймав витрати Ебі на книги. Часто навіть злився, коли бачив її за прочитання чергового роману.
- Я більше не хочу чути заперечень. - сім'я затихла і весь сніданок вони провели у своїх думках. Ебі, яка доїла першою, хутко поставила на стіл тарілку, пробурмотіла собі щось під носа і піднялася до кімнати. Діставши ноутбук, вона відкрила свою пошту і перегляну кількість завдань. Раптом, поступив новий лист.
- Невже ще одне завдання? Я не здивуюся, якщо це буде завдання з алгебри! - промотавши пошту доверху, вона побачила незнайомого відправника.
- Тату! Тут прийшов незнайомий лист, я не буду його сама відкривати! - Ебі відкрила двері та прокричала. За пару хвилин піднявся її батько і хутко переглянувши лист відповів:
- Хмм, ану дай мені місця. - це означало встати зі стільця і кудись подітися. Татові потрібно було пару хвилин, а потім на його лиці розквітла незнайома Ебігейл посмішка.
- Кохана, піднімися до нас! Я маю чудові новини! - Ебігейл не встигла навіть голови повернути, як мама стояла вже стояла в кімнаті.
- Невже, Томе? Невже це те, про що я думаю?
- Саме так, кохана!
- Може ви поясните про що ви там думаєте?! - Ебігейл вже починала ставати злою.
- Доню, ми тобі дозволяємо не робити домашнє завдання! Починай пакувати валізи, ти їдеш у неймовірну подорож! - батьки хутко вискочили з кімнати. Ебігейл вирішила сама подивитися, що ж там за лист такий.
Відкривши лист, вона почала читати.