Академія Ґаррінгтоун. Порожнеча всередені

Розділ 2. Друзі з потягу

- Ви також не знаєте куди ми їдемо? - дівчина явно була насторожена. У її погляді читалася недовіра. На Ебігейл набігла невелика хвиля паніки.
- Знаємо, але дуже мало. Сідай. - скомандувала Ебі. Дівчина з неймовірно коротким чорним волоссям зайшла в купе. Її очі нагадували смолу. Шкіра була прозорою і дуже блідою. Складалося враження, ніби та була серйозно хворою і водночас небезпечно здоровою.
- Розповідайте все що знаєте. - скомандувала незнайомка.
- Ти мені нагадуєш смерть у живому обліці. -  промовила Лотті, жуючи жуйку зі смаком полуниці.
- А ти мені нагадуєш барбі з 90-х і що будемо робити? - буркнула юначка.
- Слухайте, давайте не посваримося. Для початку - я Ебігейл. - Ебі намагалася втихомирити двох протилежностей, які сиділи навпроти неї.
- Я Сієра. Швидше до діла. - Сієра явно була нетерплячою.
- Я знаю, що ми їдемо до академії Ґаррінгтоун. Інформації у Google про цей навчальний заклад взагалі немає. - Ебі підтвердивши свої слова, набравши назву академії у Google показала дівчатам екран з написом: "нічого не знайдено" 
- Ха! Погано шукала! Якщо пошукати цей навчальний заклад іншими мовами в тому самому Google можна знайти гору інфи! - Сієра хизувалася сайтами про цю академію.
- Вони усі іспанською мовою, Сієро! Дай сюди, я добре знаю іспанську! - Лотті показово забрала у Сієри телефон і почала читати на першому сайті про академію. Після хвилин 10, Лотті промовила:
- Тут сказано, що ця академія навчала вбивць, маньяків і інших злочинців! Щоб ви розуміли, як тут стверджують у цій академії вивчають потойбічні сили! - дівчата голосно засміялися.
- Що, що?  Які потойбічні сили? Ми з духами розмовляти будемо? - Сієра ще не оговталася від сміху.
- О ні, будемо розмахувати паличками, прямо як з фільму "Гаррі Поттер"! - Видушила Ебі і всі ще більше зайшлися сміхом! Але в душі Ебі не сміялася. У неї саме цей фільм асоціювався з дитинством. Вона ніколи не відчувала справжньої батьківської любові, а лише натягнуті почуття. Справді, коли вона була маленькою, Ебі вірила, що колись її забере неймовірно добрий і чуйний чолов'яга, схожий на Хагріда.
- І що ж ми маємо? Ми їдемо навчатися вбивати і ховати трупи? - нарешті запитала Сієра.
- На мою думку тобі це буде до впододи. - Сієра зміряла Шарлоту очима.  - Та не дивися на мене так! Ти реально виглядаєш як вбивця.
- Слухай сюди, цукерочко. - Сієра нахилилася до Лотті. - Якщо ти ще раз скажеш що небудь про мій стиль і вигляд, я зроблю з твоїх кісточок намисто, яке буде гарненько красуватися на моїй шкірі. Тобі все ясно?! - У Сієри від злості почервоніли очі. Це було дивне явище, адже раніше Ебі читала про таке лише у книгах. Швидко оговтавшись, Ебі простягнула руки до них і сказала:
- Дівчата, тихіше. Між вами напругу можна помацати. - Ебігейл відсунула Сієру від наляканої Шарлоти, яка виглядала так, ніби вона зараз заплаче. Аж раптом, у купе зайшла дивна тітонька. Її лице було вкрито зморшками, а на повіки нанесено голубі тіні. На вустах красувалася рожева помада. Вона справді поводилася дивно. Відчинивши дверцята купе, вона прокричала:
- Доїхали, любчики! ВИ У АКАДЕМІЇ ҐАРРІНГТОУН!! - вона прокричала ці слова і покинула купе. Ебігейл поглянула за двері і побачила, що всі поспіхом виходять.
- Дівчата, беріть речі. - сказала Ебі і хутко взяла свій наплічник.
- Ебі, Лотті - тримаємося разом. Як гнити в цьому закладі, то тільки разом.  - неочікуванно для всіх промовила Сієра. Вона виглядала справді наляканою. Вийшовши з потяга, їх зустріла не надто приємна картина.