Візьми мене в храм

Take me to church

У будь-якому християнському європейському місті церква – це одне з найважливіших місць, яке представляє собою не тільки витвір архітектурного мистецтва, але також відображає історію та культуру віри. Дім Господа Бога у далекі часи Середньовіччя був першою забудовою міста, вже навколо собору розкидалися площі, ринки, ярмарки та власне великі міста, які з часом ставали культурними осередками та популярними напрямками туризму двадцять першого століття. Проте більшість сучасних екскурсій починаються саме з собору – найголовнішої пам'ятки архітектури, і будь-який гід почне розповідь про місто саме з часів побудови храму, адже першими з'являлися саме вони.

Сучасні площі навколо церков – це велика територія, які є популярною локацією серед туристів. Всі гості міста з'їжджаються сюди – звідси вже йдуть стежки в інші місця, відмічені на мапі як «пам'ятки архітектури», але саме з площі починається будь-яка екскурсія. Це не тільки священне місце, яке має багатолітню історію, це також місце, де відбувалися важливі події, де колись, ще у часи Середньовіччя, приймалися важливі рішення та, можна сказати, зароджувався цивілізований світ.

Звісно, ярмарки та ринки тут з'являлися зазвичай на свята – коли прикрашали міську ялинку та будували ціле різдвяне містечко для всіх охочих провести Різдво разом. Іноді навіть заливали ковзанку – тоді гостей ставало ще більше, завжди було голосно та весело. А собор залишався важливим місцем для вірян – найголовніша різдвяна служба проводилась незалежно від погодних умов, ситуацій в країні та інших аспектів. Сюди приходили всі християни, щоб стати ближчим до Господа Бога.

Не тільки на Різдво церква була важливою. І не тільки на свята сюди приходили люди. Кожної неділі у церкві обов'язково проходила служба, на яку запрошувалися всі охочі доєднатися до Бога. Також можна прийти та покаятися, якщо на душі неспокійно – тут можуть вислухати та дати пораду. Так само храм відкритий для простих туристів, які хочуть відкрити для себе нову культуру – фотографувати та знімати відео для некомерційної мети дозволено, і багато людей залишають знімки архітектурного шедевру, мозаїки та величезних ікон, які датуються дванадцятим століттям на пам'ять про подорож до нової для них країни.

Проте Фелікс провів у цьому храмі майже все своє життя.

Його мати була віруючою – її часто можна було побачити на службах, вона не пропускала жодної події, вона знала Біблію напам'ять та вважала, що ціллю її життя буде слугувати Богові. Вона вважала себе грішною, адже ніхто зі смертних не може бути святим, але вона вірила, що потрапить до Раю, якщо віддасть все життя спокутуванню власних гріхів та гріхів її пращурів.