Дівчина на полі

Теплий літній вечір. Він стоїть біля вікна, дивиться на поле. Що його так зацікавило? Вона. У волоссі заплетені польові квіти які збирала дорогою до цього місця. Їй так подобалося сидіти під цим деревом. Воно було поодиноке, єдине велике дерево по цілому полю. Біля неї лежить торбинка. Йому завжди було цікаво, що ж дівчина́ носить в тій торбині?
Він ще довго споглядав на її каштанове волосся, на її легеньке біле платтячко, на її тендітні руки. Єдине що він так мріяв побачити, це були її очі. Той ніколи не бачив її в селі, ніколи не бачив її очі повністю. Тільки збоку. Хлопчина бачив що її очі блакитні, як небо, зовсім як небо! Чисте небо, без жодної хмаринки. Вона завжди йшла опісля 20:20. Дивний час... Дивний, як вона. Що ж вона хотіла розгледіти тут? Нащо приходила кожен вечір? Він хотів дізнатися, але боявся заговорити. Він, звичайний хлопчина, а вона... Вона особлива. Хлопець був впевнений що за цією красунею бігають багацько хлопців. Можливо їй вже приглянувся інший. Можливо... Вона вже заручена? А де перстень? Ні. Я повинен з нею заговорити, поки не пізно! Але не сьогодні. Вже 20:10, отже вона скоро піде. Завтра буде чудовий вечір, він це відчуває...

Це був початок. Початок чиїхось відносин. Отже, це було кохання з першого погляду. Бачили? Він говорив що вона чарівна, але навіть не знав її! Він навіть не говорячи з нею це знав! Йому підказало серце... Завжди слухайте своє серце. Навіть якщо не впевнені, повірте, варто спробувати. 💌