Жорстокий Сусід

розділ 8. Богдан

-"Це пиздець просто, зійди з дороги нахєр"-промовляє Таня з порога і йде.

Я залишаюсь сама зі своїми думками. Вирішила подзвонити до Богдана. Набрала. Довгі гудки. Може вибити? Людина зайнята, а я тут дзвоню, тільки хочу натиснути кнопку "завершити виклик"...

-"Ало, це хто?"

-"Це Діана, ти мене сьогодні підвозив"

-"Ааа, вже зрозумів"

-"Ти не проти прийти до мене на каву?"

-"Коли саме?"

-"Можна зараз"
-"Адреса?"
                         *******
Бодя приїхав через 15 хвилин після мого дзвінка. Я відкрила двері.

-"Я тобі тортик до кави привіз".

-"Дякую",-я беру з його рук торт,-"Йди за мною на кухню",-я розпаковую на кухні торт і нарізаю на тарілку, доки Бодя миє руки. Ставлю чайник.-"Сідай за стіл, зараз чайник закипить і буде кава, тобі, до речі, скільки ложок цукру?"

-"Дві і з молоком, якщо можна".

-"Ок"- я промовляю, дістаю чашки насипаю кави і сідаю за стіл навпроти нього.

-"Ти явно не подякувати за те, що я підвіз, покликала",- промовив Богдан, дивлячись мені прямо в очі,-"Тобі боляче залишатись сам на сам зі своїми думками?"

-"Так",-я опустила очі, щоб він не бачив, що вони вже мокрі від сліз.

-"Діано, я з тобою і завжди прийду на допомогу, клич якщощо",-він усміхнувся і поклав свою руку на мою.

Закипів чайник, я наляла в чашки воду і залишила трохи місця в Бодьовій чашці для молока.

І тут я чую сильний стук у двері. Що сталось? Чому постукали, а не подзвонили?

-"До тебе гості?"-запитує Богдан.

-"Ніби ні"-відповідаю я і йду відкривати двері.

На порозі стоїть Євген, переступає його, бере мене за горло і цілує в губи. Тоді опускається нижче і цілує шию. Я стараюсь вивільнитись і відштовхнути його від себе, але він сильніший.

-"Припини, відійди від мене. Навіщо ти це робиш?"- я починаю плакати від емоції.

Євген це помічає, але не зупиняється, він вже розстибає замок на моєму платті, як тут заходить Бодя.

-"Богдан, допоможи"-ледь чутним голосом говорю і відчуваю, що скоро знепритомнію.

Бодя б'є Женю по голові і той непритомніє. Я стою в розстебнутому платті, з якого вже впали шлейки, я тримаю його за груди і плачу. Бодя підходить до мене, поправляє шлейки і застібає плаття.

-"Діано, як добре, що я є тут, якби мене не було, боюсь уявити, що сталось би"-він поправляє мені волосся і веде мене до кімнати-"все добре, не плач, чуєш?"-я сідаю на ліжко, а він бере стілець і сідає навпроти неї.

-"Чомусь мені зараз дуже боляче, навіть не знаю, чому саме"- кажу я і починаю плакати,-"це все могло закінчитись моїм зґвалтуванням".

-"Я з тобою, Діано, все буде добре"-Бодя сідає біля мене на ліжко і обіймає мене.
     *******
Я вивільняюсь з його обіймів і лягаю на ліжко, він накриває мене одіялом.

-Можна біля тебе лягати?

-Так і обійми мене.

-Хвилинку, потрібно один дзвіночок зробити.

Він комусь дзвонить, але не чути, що саме говорить. Пів години його немає, чую, що хтось заходить в квартиру і говорить з Бодьою, потім вони виходять. Через 20 хвилин Бодя повертається, закриває двері і йде до мене.

-Де Євген?

-Не турбуйся, його більше немає.

-ЩООО?

-Ой, не подумай нічого поганого, жити він буде, просто хлопці допомогли винести його з будинку.
-Обійми мене.

Богдан підходить до Діани, лягає біля неї і обіймає. Вони засинають.