Занадто багато лайма

Частина 1

У третьому за рахунком барі Бекхьон вирішує затриматися – темно, тихо і безлюдно. Не можна сказати, що він не любить людей, але коли в тебе головний біль межує з бажанням випити, то доводиться шукати компроміс.

Лу Хань, правильно оцінивши кивок і самовпевнено начхавши на затишні з точки зору Бекхьона столики в глибині зали, тягне його до барної стійки, привітно махає бармену і, схоже, абсолютно щасливий. Він розповідає про навчання, батьків, Сехуна та замовляє безалкогольний «мохіто», у той час, як сам Бекхьон хоче померти, випити, вбити — бажання на кінчику ножа у високий бокал, не змішувати й одним духом до дна. Він п'є «куба лібре» і задумливо роздивляється лінію життя на лівій руці.

У замовленому коктейлі рому набагато більше, ніж одна третина, і тільки це змушує його відволіктися від несправедливості життя, від Лу Ханя та перевести погляд на бармена. Той співчутливо усміхається, Бекхьон читає срібляний глянсовий бейджик, що абсолютно не поєднується з футболкою Buffalo із колекції дворічної давності.

— Чаньйоль, — він куштує ім'я на смак, трішки тягне другий склад і оцінює реакцію, — а тепер повтори цей фокус із «лонг-айлендом».

Замість відповіді Чаньйоль зрозуміло хмикає і тягнеться за текілою, а Лу Хань здивовано кліпає і намагається усвідомити, що вивело його друга із тяжкого стану жалю до себе. Увесь вечір він старався позбутися думки, що так і прийдеться базікати, наче обкурений папуга, намагаючись хоча б чимось заповнити гнітючу тишу, а все, що Бекхьону, виявляється, потрібно – довготелесий рудий бармен і алкоголь.

«Ну добре, — Лу Хань досвідченим поглядом оцінює, що апельсиновий сік в запропонованому напої тільки для запаху, і подумки робить поправку. – Багато алкоголю».

Здавалось би – життя йде по синусоїді вгору, а Бекхьон задоволено мружиться на тьмяну лампу на стіні за спиною бармена у спробі навести різкість і відповісти на вже забуте всіма питання, але Лу Ханю неспокійно. Він платить за двох, викликає таксі та запихає тіло, яке не чинить опір на заднє сидіння, а сам повертається до бару і бере візитну картку.

— Взагалі-то ми рідко... — Лу Хань запинається у спробі підібрати слова, він почуває себе безглуздо і говорить різкіше, чим варто було б.

— Буває, заходьте ще, — Чаньйоль продовжує усміхатися, він взагалі посміхається весь вечір, і Лу Ханю часом здається, що хлопець не в собі. — Разом з другом.