Усе буде по моєму .

Частина Перше

    Там де закінчився початок
Як цікаво все таки , жити. Ще вчора я разом з друзями відривалася в клубі.  А вже зараз стою на власних похоронах ...
Та мачуха перевершила саму себе . Навіть тюльпани мені на могилу принесла . Від чого така щедрість? А точно ! Потрібно ж грати на публіку...
Виявляється сюди прийшло чимало людей , невже вони всі ітак добре зі мною спілкувалися ? Хах звісно ні . Цікаво послухати що про мене говоритимуть .. Скажуть яка я прекрасна донька і , як усі співчувають моїй втраті? Ех лише , лапшу на вуха навішують , нею можна буде до тисячі людей нагодувати .

-Даяна за ці роки , стала мені рідною донькою.. Я дуже дякую вам , що в цей день ви прийшли підтримати мене.. І дуже шкодую що Бог забирає найкращих людей до себе ... У нас бували негаразди ,але я завжди її дуже любила і підтримувала. Пам'ятаю коли ми познайомилися то одразу прониклися теплом одна до одної . Вона обійняла мене в той день . І сказала - Я рада , що ви з моєю батьком закохалися ! Можна я називатиму тебе матір'ю? -продовжила говорити схлипуючи жінка . По рядах теж прийнялися схлипувати та оплакувати мене.
Видно мачуха не погана акторка, краще б йшла в Голівуд , а не батькові голову морочила . Та й коли я з нею познайомилася то блище ніж на 3 метри до неї не підходила . А в кінці вилила на неї полуничний сік. Моя душа тоді раділа . Маленький жарт , але все ж для моєї дитячої натури це був подвиг

Коли усі розійшлися я виринула зі свого сховку та підійшла до неї

-Браво-промовила Даяна та заплескала в долон
-Що,ти тут робиш?-прошипіла жінка
-Я?Я прийшла на власні похорони.Таке горе така втрата...Вона була такою молодою..Ой я й досі молода-сказала дівчина і припіднявши капелюх витерла сльозу,та нахабно посміхнулась.
-Ти мені навіть квіти принесла ?-запитала Даяна.Подивившись на букет червоних троянд у руках співрозмовниці.
-Що,ти тут робиш?Гроші я тобі дала..Ти отримуєш спадок що місяця. Квартира у тебе вже є. Їдь звідси поки я добра.!-сказала мачуха
-Я прийшла подивитися на свої похорони..Мушу зізнатися я приємно вражена.!Дякую за таку чарівну церемонію. Але я прийшла за ключима від машини
-Ти мені їх досі не віддала.-промовила дівчина та холодним поглядом впилася в жінку
-Я роблю це лише тому що,якщо ти постараєшся то з тебе щось і вийде.. І ти не заважатимеш нашому з твоїм батьком життю.Забирай!-розлючено промовила жінка.Витягнувши з чорної сумки ключі від моєї BMW ,мачуха простягла їх мені ,та окинувши поглядом сказала
-Маю надію що,бачу тебе востаннє.Я не втручаюсь в твоє життя,а ти у моє. І рекомендую зробити пластику ,щоб тебе точно ніхто не впізнав.
Даяна невдоволено фиркнула. -Заради того щоб злиняти звідси, я й так багато чим пожертвувала . А робити пластику я не збираюсь, на відмінно від тебе я не наношу на своє обличчя тону штугатурки.
-Говориш так ,наче декілька місяців тому не була правильною ,мармуровою маріонеткою свого батька.Знаєш мене досі дивує те ,що ти отримуєш акції і спадок , твоєї матері. А твій батько не вмішується,чи правильніше сказати, тепер містер Дмитро?Тепер він тобі ніхто.Бувай, Даяно . Я тебе не люблю , але рекомендую піти в моделі там такі смазливі мордашки люблять..-сказала жінка та повернувшись на високих каблуках поспішила віддалитись.Озирнувшись Даяна запримітила на своїй могилі надпис
-Була чудовою подругою,донькою,дівчиною.Безмежно сумуємо.Знайди свій упокій поруч з матірю...Дівчина була одягнена в чорну сукню та шляпку,її плаття більш нагадувало вечірнє,а не траурне облягало дівчину по тонкій талії , мало виріз на нозі ,та неглибоке декольте.Чорний тренч не дозволяв холоду дістатися до її ніжної шкіри,захищав від дощу ,що льє з самого ранку та огортав плечі Даяни теплом.Розвернувшись на каблуках вона окинула поглядом квіти ,що принесли та покрутивши в руках букет білих троянд ,кинула їх до решти . На вулиці була тиша допоки її не порушили кроки дівчини у чорному, високі каблуки наступавши на дощовий асфальт відлунювалися ехом.Хтось міг би подумати що її життя погане і вона втратила близьку людину. Та це не так. Щойно вона побувала на своєму похороні після підставної смерті, і втратила лише шматочок своєї камяної душі ,і зараз вона відпустивши всі проблеми дійсно йде з поганого життя.Вона йде у новий початок,без правил і границь.Без мачухи та весь час хмурого батька.Забирає з собою лише свою подругу.Лише вона знає усю правду про Даяну. І лише їй довіряє дівчина...Сівши в машину ,обшукую бардачок у пошуках заспокійливого,шалений ритм серця ,що ось-ось вистрибне з грудей потрібно врівноважувати.
Десять хвилин я потратила,щоб вставити в новий телефон сім карту ,та переписати деякі контакти.Ще десять хвилин,я сиділа важко дихаючи розуміючи ,що назад дороги немає . Потрібно тікати до поки можу ,допоки не передумала. Прокрутивши ключ ,та нажавши газ мчала по трасі нарешті відчуваєчи дух свободи. Нарешті відпускаючи лишні думки та емоції. Звикаючи до нової реальності . Тепер я не Даяна Мушкевич ,донька відомого бізнесмена ,тепер я не залежу ні від кого. І за цю бажану свободу мені довелося боротися чотири роки,тоді я сиділа у своїй кімнаті без їжі та води за якийсь не послух. Тепер я не живу в золотій клітці я благополучно звідси вибралась.
Тепер для всіх Даяна Мушкевич мертва..