Темна Влада

1

Це був зимовий ранок. Цього року зима видалася теплою, учора був дощ, який залишив після себе багато багнюки та неприємних калюж. Проте, сьогоднішній ранній морозець усе виправив, калюжки затягнулися тонкою плівкою льоду, а багнюка у свою чергу більше не липла до черевиків. Усе б чудово, якщо б це не був понеділок.
- О, ні! Невже! Усього 15 хвилин до виходу!
Це відбулося у рожево-помаранчевій кімнаті, яка була наповнена теплою та спокійною атмосферою сну, до не давна. На стінах знаходилася купка малюнків, а на столі був безлад.
- Та це не можливо, я перший раз у житті проспала!-це кричала на усю кімнату учениця старшої школи Сакіру.
Справді це був перший раз за усі роки ходіння до клятої школи, коли вона проспала. Вона поспіхом маялася по кімнаті, складаючи у портфель підручники та зошити. Натягуючи на себе яскраво рожевий светр та чорні брюки, Сакіру доїдала бутерброд, який залишила їй мати. Вона старалася щось чим швидше зробити із своїм волоссям, але, як на зло, у неї нічого не виходило. Оскільки часу залишалося досить мало, вона поспіхом заплела зачіску з якою ходила кожного дня. Це був високий хвіст, а біля скроней були дві маленькі косички, які доповнювали її образ. У Сакіру було довге волосся, воно було по самий лікоть, воно було дорогоцінним для неї. Старшокласники мала вродливу зовнішність. У неї було біляве волосся, яке почало темніти, блакитні очі та ластовиння, яке на здивування їй дуже подобалося. Сакіру мала середній зріст, але серед інших дівчат вона здавалася доволі високою, це їй не подобається, але з цим потрібно миритися.
На щастя Сакіру жила усього за квартал до школи, тому вона швидко натягнувши курточку та шапку, забувши зв'язаний нею ж шарф на полиці із парфумами. Поличка знаходилася у коридорі, там було декілька парфумів, які належали мамі Сакіру та їй. Взявши ключі та зачинивши двері вона побігла до школи, до початку заняття залишалося 3 хвилини.
- Сакіру Муракамі, присутня? - це говорила сувора вчителька біології, яка відмічала відсутніх.
У ту ж секунду у двері влітає та ж сама Сакіру Муракамі.
- Присутня, - захекавшись промовила вона, - дозвольте сісти на місце.
- Сідай, - з ноткою принизливозті до учениці промовила вчитель, пильно її обдивляючись.
Сакіру попленталася до улюбленої третьої парти у першому ряду, але вона виявилася зайнятою. Тому з лицем яке виражало повне невдоволення ситуацією, сіла за другу парту у середньому ряду. Позаду неї хіхікали хлопчаки, один із яких їй подобався. Сакіру виклала приладдя та вмостилася слухати нову тему, та її штурхнули у плече.
- А казала, що ніколи не запізнюєшся, - посміюючись сказав Саске Сато, той самий, який їй подобався.
Обернувшись, Сакіру не промовила ні слова. Вона не образилася, просто знала, що якщо почне говорити у неї будуть непереловки.
- Ти тільки подивися на неї, бач яка панночка, - насмішливим і трохи докоряючи тоном продовжив сусід Саске - ти шашлик, - це було останнє, що сказав Наказ Іто. Оскільки вчителька помітивши порушення дисципліни, пересадила Наказ на останню парту.
Сакіру із полегшенням видихнула, адже минулого тижня Наказ мальовниче і несподівано зізнався їй у почуттях. Старшокласницю це ніяк не втішило, навпаки, у неї додалося клопоту. Вона була дуже співчутливою та хотіла бути доброю до усіх. Проте у неї це не виходило, більшість вважала Сакіру холодною та жорстокою дівчиною. Сакіру не дуже любила спілкування з іншими, вона була інтровертом, тому у школі мала лише дві близькі подруги, а саме Хайямі та Рурі. Хайямі була найкращою у класі, проте Сакіру була у трійці кращих, теж не погано, але хотілося б кращого. Рурі ж була не високого зросту, та якого ж там не високого, вона дуже маленька зростом і це додає їй милоти. Вона була характером точно така ж, як Сакіру, тому то вони і здружилися. Хайямі Яцумото мала дуже довге каштанове волосся, довше ніж у Сакіру, та зелені очі, які їй дуже пасували. Рурі Сузукі мала руде та коротке волосся, а також часто одягала фіолетові лінзи, просте у неї були карі очі.
Увесь урок біології Сакіру прослухала тему поміж вуха, витаючи у небі і думаючи про своє. Вона вже хотіла додому, адже сьогодні зранку вона нічого не встигла. Один із ранніх ритуалів було тридцять хвилин гри на коханій чорній гітарі, яку вона сьогодні навіть у руки не встигла взяти. І вже, навряд чи, вона зіграє сьогодні, адже після школи відразу потрібно буде бігти на тренування, яке, як завжди, буде довге та виснажливе. І за такими роздумами продзвенів дзвінок на перерву.
- Сакіру, я думала ти вже не прийдеш. Я так зраділа, коли побачила тебе захекану у дверях, - це говорила мила Рурі.
- Ага.. Я б краще не прийшла. Я нічого не встигла, - сумно і монотонно промовляла Сакіру.
- Та що ти, не можна так. Я ж знаю, що ти прийшла тільки заради контрольної роботи з геометрії, - у розмову увірвалася Хайямі.
- От лихо...- згадавши про контрольну Сакіру зовсім зніяковіло, зрозумівши, що зовсім не готова.
- Я зрозуміла, підготуємо ми тебе. Усе ти напишеш, - весело сказала зеленоока, - ну що? Почнемо?
- Ні, зачекай, - твердо відповіла білявка, чому здивувалася Хайямі.
Сакіру підійшла до "своєї" третьої парти. Там сиділа дівчинка миленька на вигляд, яку раніше вона не бачила.
- Привіт, ти мабуть новенька? - ввічливо запитала Сакіру.
- Привіт, так. Мене звати Нохара Рін. А тебе? - відповіла новенька, у обличчі у якої була коричнева пляма.
- Схоже вроджена, - подумала білявка, - Але дивиться вона жахливо, до того ж вона тільки видає з себе милу дівчинку, а насправді ще та підлабузниця, - думала про себе вона.
У Сакіру була одна невимовна здатність - читати людей. Тобто, не важливо хто то був, і скільки вона з ним знайома. Вона відразу бачила усе нутро. Це завдяки довгому вивченню психології та тяжкому досвіду.
- Що ж, мене звати Сакіру. Це моє місце і я попрошу тебе піти звідси і сісти де-інде, - це прозвучало трохи грубо, але на той момент це не хвилювало білявку.
- А,- запанікували Рін, - так, так, звичайно. Я вже йду, - вона злякалася у деякій мірі Сакіру. У той момент вона справді була страшною.
- Давай іди сюди Хайямі, будемо готуватися,- крикнула на увесь клас Сакіру.
- Не кричи, я тебе чую. Не потрібно ставити у відомість весь клас, що ми збираємося робити. Досить уже лютувати, досить заспокойся, - це говорила Хайямі, вона знала, що Сакіру сьогодні не в гуморі. Тільки вона могла її заспокоїти.
- Добре, погарячкувала. Ну то ж, допоможи мені, адже у нас усього 15 хвилин, давай швидше, - промовила та, яка спричинила увесь галас.
П'ятнадцять хвилин збігли дуже швидко. З дзвінком до класу зайшла стара, кощунська вчителька математики, Ка навіть не могла донести свій предмет дітям. Роздавши посібники та вказавши сторінку на якій потрібно писати надскладну і невиправдану контрольну, на думку Сакіру. Писали її увесь клас цілі сорок п'ять хвилин, а здалося, що лише третину із цього часу. Сакіру із невдоволеним обличчям здала посібник, адже не була впевнена у правильному розв'язку несумісних із нею залах. Сівши на місце та діставши книгу з історії на її обличчі засяяла посмішка. Сакіру полюбляла історію, це був один із не багатьох предметів у клятій школі, який вона відвідувала із задоволенням. Урок історії пройшов спокійно, спершу усі написали історичний диктант, а потім слухали вчителя, який монотонно розповідав нову тему. Нічого цікавого, але все ж дівчина насолоджувалася цим. Далі був урок інформатики, який теж Сакіру любила за те, що була в одній підгрупі із Саске Сато, хоча і урок був не поганим.
Саске Сате був другом Сакіру Муракамі, у якого вона закохалася. Вони були доволі близькими друзями, та товаришували тільки 2 роки. Саске Сате був високим хлопцем із червоним волоссям, незвичний колір, але такою була генетика. У нього були темно блакитні очі, у які і закохалася наша героїня.
На урок інформатики потрібно було піднятися на четвертий поверх. Це усі й зробили.
- Чому така злюка сьогодні? - з ноткою цікавості у голосі запитав Саске.
- У мене сьогодні тяжкий день, до того ж ще й понеділок. Не люблю понеділки, - відповіла Сакіру.
Саске, несподівано для неї, погладив рукою по її білявому волоссі та мовив.
- Бідолашка, якщо буде час дзвони мені та розповідай, що насправді сталося. Я готовий тебе вислухати, - та пішов до Нака.
Це було приємно для Сакіру, на душі стало тепло. На уроці вчителька нудно розповідала тему та дала завдання. До роботи Сакіру прийнялася не одразу, адже вона вже кимарила на парті під час пояснення вчительки. На щастя, її розбудив Саске, який сидів поруч. Спустившись на перший поверх по закінченню інформатики, Сакіру прийнялася повторювати не завжди зрозумілу їй фізику. Згодом до класу зайшов Саске із однією з одноклассниць, це була Асука Сузукі. Ще та мимра, на думку Сакіру. Вона постійно кружляла біля Саске, і він був добрим до усіх навколо, завжди старався допомогти, білявка цього ніколи не розуміла.
- Я думаю Асуці краще буде зборити волосся під самий нуль, а хоча, я й сама їх повидьоргую, - подумки повторювала Сакіру, але вона вміла тримати емоції у вуздечці, що її і рятувало. Урок фізики пройшов ще нудніше, ніж попередній, але, на щастя, він був останній на сьогодні. В кінці уроку Асука знову про щось ґелґотіла із Саске. Асука була дівчиною середнього зросту, проте була нижчою ніж Сакіру, у неї було коротке рожеве волосся та карі очі, які були повні підлості.
- Саске, ти сьогодні поспішаєш? - Сакіру запитувала свого друга для того, щоб відволікти його від Асуку.
- Ні, сьогодні ні. Ти хочеш піти разом додому? - цього питання і чекала наша білявка.
- Звичайно хочу. Ти рідко вільний для таких дрібниць, - із посмішкою говорила Сакіру. На це все, показуючи очима невдоволення, дивилася Асуку.
- Ну що, пішли вже? - запитавши, Сакіру потягла Саске у бік гардеробу, де стояв Нака Іто.
- Саске збирайся, а я піду уперед. Не хочу йти разом із Гаком, він мене дратує, - і натягнувши куртку Сакіру вибігла із школи. Вона не хотіла зробити боляче Наукові, адже вона знає як це.
- Ех... Вона вже чкурнула, - із жалем говорив Нака, - О, Саске, підемо разом?
- Ну давай вже, - саме цього не хотів почути Саске, але відмовити не міг, тому що б той попленталася за ним. Діставши мобілку він написав Сакіру: " Вибач, Нака мене побачив. Доведеться йти з ним. До завтра."
Мобілка Сакіру задзвеніла, вона сповіщала про нове повідомлення. Вона дістала телефон та побачила невтішне повідомлення. Засмучена цим вона зайшла по дорозі додому у пекарню та узяла булочку із джемом перед тренуванням, щоб хоч якась втіха була. Вийшовши із пекарні, вона спокійно дійшла до станнього перехрестя,перед її будинком. Та люди на тій стороні вулиці бентежили своєю поведінкою Сакіру. Та й на людей вони були мало схожі. Вони були блідими та начеб то скаженими. Одна із цих почвар підійшла до жіночки, яка стояла очікувавши зелений колір, шкатульгаючи підійшло та вкусило її за шию. Сакіру страшенно злякала така ситуація. Перебираючи усі варіанти,що це? І що робити? Вона кинулася у право, щоб чим швидше перебігти дорогу та дістатися дому.