Тиждень опісля.
— Дазаю? — знайомий голос ніби доповнив нічну тишу, а не розрізав її.
Осаму подумав що йому причулось і зітхнув. Сльози що стояли на його щоках обвівсв вітер.
— Чому ти плачеш, Скумбріє?
Дазай обертається цього разу і думає що йому привиділось. Перед ним стоїть Чуя. В своєму капелюсі, чорному розстібнутому короткому піджаку, під яким звична сорочка. На ногах класичні чорні штани та черевики. На шиї такий звичний нашийник. На щоці рудого поріз але він з сумною усмішкою заглядає Осаму в очі.
— Це насправді...? — злетіло з губ шатена, який не міг повірити своїм очам
— Так. — Чуя точно не очікував що Дазай кинеться на нього з обіймами.
Але Осаму притиснув рудого напарника до себе заливаючись слізьми
— Пробач, пробач, пробач мені, будь ласка! — серце шатена шалено билось, здавалось от от вилетить з грудей. — Я люблю тебе Чує.. За цією маскою яку завжди носив я тримав любов... Вибач мені.. вибач....
Чуя, що відійшов від шоку пригорнувся до Дазая
— Зараз все добре.. — Він притулився до плеча Осаму щокою і закрив очі.
Кароокий обіймаючи Чую й далі втикнувся в руде волосся і прийняв той спокій що повернувся до нього. Комок почутів всередині нарешті розв'язався і він нарешті зміг вільно вдихнути повітря на всі легені, Вперше, відтоді як вони отримали звання "Подвійний Чорний", або ж "Соукоку".
Чуя на мить відсторонився, обвив руками шию Дазая і нахилив його до себе дуже близько. А тоді сам став навшпиньки і своїми губами торкнувся губ Осаму. Він затягнув його на довгий поцілунок.
— Я більше ніколи не дозволю тобі піти від мене — Прошепотів Чуя в губи Осаму
— А я більше ніколи й не намагатимусь тебе покинути.. — відповів шатен.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пробач
FanfictionМоє дихання ще досі уривчасте, а коли я щось говорю то голос легенько тремтить. Я не знаю як правильно описати Флафф тож якщо причеплю в кінці скло прибийте мене Написано ²⁸ ⁰¹ ²³
