Квіти в твоїй короні

Частина 1

   Смертник – посланець, який після передачі/озвучення послання скоює самогубство.

_____________

– Прошу, Ваша Світлосте, – служник схиляє голову, вказуючи рукою на отвір. Намджун проходить крізь нього і ніби потрапляє до казкового місця, він ще ніколи не бачив такої краси.

Велика оранжерея дурманить запахом соковитого листя та набухших бутонів троянд. Багаторічні кущі в'ються по колонах, простягаються до високих стель і затуляють майстерно споруджені вітражі. Він пам'ятає, що Сокджин любить троянди, але ніколи і гадки не мав, що це захоплення настільки розростеться прямісінько в залі, котру використовують для літніх прийомів.

Глухі звуки його важкого взуття порушують спокій домівки всього живого. Принцу здається, що в ньому самому стільки живого немає. Здається, що розкриті бутони тягнуться слідом за ним, йому назустріч – настільки ці троянди здаються звиклими до рук.

Майже дійшов до виходу на внутрішній садок. Він там і не бував ніколи, затуманено пам'ятає завжди зачинені двері, зараз вони привітно відчинені і з обох боків притиснуті до стін. Хочеться розтягнути цю мить, затриматися в оранжереї, знайти будь-який привід не ступати на викладену світлим камінням доріжку, котра б привела його до того, з ким боляче бачитися серцю.

Неминуче.

Видихає, вирівнює спину, голову прямо – він принц великого королівства і не може йти до омеги наче побитий сирота з базару. Робить крок і забуває дихати. Якби він знав, яким перед невинними постає рай, то він би порівняв це місце з раєм.

Пахнуть квіти, міцніють дерева, наливаються квітом і утворюються доріжки ароматів. Нехай йому і казали не дивуватися, нехай гаалійці завжди вміли привести до ладу своє королівство після важких зим, йому однаково незвично.

У рідному Родогані за традицією зводять стіни, фортеці та риють непереборні рови. Ось чому Гаалія десятиліттями платить Родогану за захист. Більшість гаалійців – омеги, а їхні домівки більше схожі на казкові будиночки, на відміну від товстостінних кароджанів, які слугують родоганцям і будинком, і фортецею.

Він блукає садом, потай міркуючи. Під час першої зустрічі йому не вдалося особисто поспілкуватися зі старим другом, під час другої над ними наче стерв'ятники кружляли графська Рада Родогану та орден Святого Елая, котрий представляв інтереси Гаалії. Намджуну не сподобалося, як Орден тиснув на Сокджина, але він не в силах щось змінити, поки що.