На високому пагорбі, перед Чорним лісом стояло троє. Колючий вітер, що гуляв цими землями спокон віків, безжально свистів їм у вуха, зносив з ніг, змушував шкіру покриватися мурашками й ловити дрижаки.
Але не зважаючи на це вперта трійця стояла на місці, стиснувши кулаки, й не збиралася схилятися перед ним.
Звідти добре відкривався вид на довколишні землі і місто, що лежало під ними , як на долоні.
Раніше тут буяли квіти, цвіли сади та виноградники, влаштовувалися пишні ярмарки та свята, але зараз воно вщент полягло в руїнах.
Подекуди спалахували подинокі вогні, десь було чути виття собак і плач дітей, змішаний з криками дорослих, а також густий молочно-білий дим, що тихо клубочився по випаленій землі , вкритій шаром попелу та сажі і уламками каміння й цегли, які колись були домівками людей.
-Ти , справді хочеш туди йти !? - за мить озвався хлопець, що стояв найближче до стежки в це місто і дивився на все це великими, повними жаху очима.
- Так, я хочу туди піти... -впівголоса сказала дівчина, яка стояла поруч з ним . Хоча вона говорила тихо, для цього хлопця її голос пролунав, як грім серед ясного неба.
- Але...там може бути небезпечно, а ти ще не до кінця одужала..! , - обережно промовив його майже ідентичний брат-близнюк, - місто потерпіло якусь катастрофу і вочевидь дуже страшну, адже наслідки її справді трагічні для його мешканців, і ми не знаємо справжньої причини цьому...
Дівчина різко обернулася до хлопця, що стояв трохи позаду неї.
Її обличчя розпашіло, а на очі повільно виступили сльози. Руки мимоволі стиснулися в кулаки, і на вустах заграла крива посмішка.
-Досить !! , - голосно мовила вона , й в цьому грізному тоні виразно забриніли металеві нотки і хлопці інстинктивно відступили назад та перезирнулися між собою, -досить бігати за мною , як ті мами-квочки за своїми курчатами !
Я хочу піти туди, й мене ніщо не тримає...ви не маєте права мною керувати. І взагалі я старша за вас, й взагалі вже була на церемонії Світанку, а ви ні !
-Але...ми лише хочемо, як краще...
-здобувся один з них на слово
Дівчина похмуро зітхнула, й повільно вгамувавши свій гнів, хотіла знову заперечити їм, як раптом її гострий слух вловив тонкий свист , що невпинно наближався до них, легко розсікаючи повітря.
Дівчина швидко зорієнтувалася і крикнула друзям:
-Лягайте, швидко ! - і потягнула за рукав одного з них , а інший від несподіванки сам звалився у високу траву.
Хлопці впали й повідкривали роти, щоб показати своє обурення, проте вона жестом змусила їх замовчати, й стала прислухатися.
За декілька метрів від місця, де вони впали , на землю впала стріла , гучно вдарившися об камінь.
-Що...це...таке щойно було ? - вражено запитав один з братів, обтрушуючи штани від болота.
Їх подруга мовчки встала , й підійшла до стріли.
Вона була зроблена з якогось незвичного білого металу , який злегка мерехтів від доторку рук. На одному її кінці красувався гострий наконечник із срібла, а до іншого було прикріплено кілька червоних пір'їн.
Посередині красувалася велика золота печатка і сіра стрічка, яка скріплювала лист.
Хлопці підозріло озирнулися навколо в пошуках таємничого стрільця , проте нікого чи нічого дивного вони так і не побачили.
-Просто диво якесь... -пробурмотів інший брат і нарешті підвівся із мокрої трави.
- Ти ж ніби не віриш у дива ! , - іронічно посміхнувся хлопець до свого брата, за що отримав від нього ляпаса.
-Припиніть це ! , - роздратовано мовила дівчина, яка до цього часу заворожено оглядала стрілу з листом.
Різким рухом свого ножа, який вона добула з кишені пояса, рудоволоска розрізала стрічку на листі, й він випав їй на долоню.
Брати припинили змірювати один одного зневажливими поглядами й підійшли до неї, щоб також повитріщатися на цей дивний папір, що з'явився, як сніг на голову.
Там було написано лише декілька слів :
" Ruinae urbis
mecum ceciderunt.
Amici, serva me obsecro!
А.
P.S. Ubi terra supernatat
sub horizonte " *
Після прочитання цієї записки її руки опустилися , а голос зрадницьки затремтів.
-Це лист від Азарія !
Він потрапив в біду на землях Еріди.
Примітки автора :
* «Руїни міста впали разом зі мною. Друзі, врятуйте мене!
А.
P.S. Там де земля пливе
під горизонтом.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Полум'яний меч
Фэнтези" Немов сліпуча блискавиця, ви осяєте цей світ, проте бережіться ! Сили Ночі вже готуються напасти ! " - таким було пророцтво, викарбуване на стіні палацу якимось чоловіком в чорному плащі в день народження синів короля. Спочатку його боялися і трем...
