Думки, що можна почути

Море - згадка про минуле

   Поки я намагалася зібрати волосся в рівний високий хвіст, на плиті вже свистів закип'ячений чайник. Пар з його носика підіймався вгору, що завумно називається конденсацією, а я його називала білою димкою або туманом.

   Волосся вперто не хотіло зачісуватися, залишалися зовсім не бажані для мене маленькі прядки, котрі відстовбурчувалися в різні боки.  Волосся в мене темне та довге. Воно в'ється само, без допомоги плойки, що, якщо подумати, не так вже й погано. Поки дівчата годинами крутили прядки волосся, намагаючись досягнути ефекту "мальвінки", я ходила з вже зробленою, при цьому не прикладаючи жодних зусиль.

   Коли я все ж закінчила зі своєю зачіскою, вимкнула чайник та взялася шукати коробку з чайними пакетиками, котра, якщо я не помиляюся, повинна була бути на верхній полиці кухонної шафи.Чай не повинен був закінчитися, але сьогодні все ж зробив це. Темна коробочка з білими літерами, що виводили назву її вмісту, була порожня. Це свідчило про те, що я залишуся без чаю до того моменту, поки не куплю його або не піду в кафе. Але в мене був ще один варіант.

   З важким вдихом та видихом я все ж злізла зі стільця, на якому стояла, щоб дотягнутися до верхньої полички шафи, та пішла до кімнати, де взяла бордову кофту. Одягнувши річ, кинула погляд на свою м'яку подругу на ім'я Міка, що сиділа на табуреті з оббивкою, та вийшла з квартири, замкнувши двері на ключ.
                            ***
Якщо я скажу, що в сусідній квартирі живе хлопець, то це прозвучить неначе переказ мелодрами, котрих знімають безліч та кожен вечір показують по телевізору. Їх можна знайти на спеціальних сайтах, яких ціла сотня, а то й більше.Чесно кажучи, я й сама іноді полюбляю їх дивитися, але реальне життя аж ніяк на них не схоже. Романтичність того, що гарненький хлопець заселяється в квартиру, що знаходиться поруч з тією, в якій мешкає самотня дівчина, може привабити глядачів, але не зможе показати те, що знаходиться під красивою обкладинкою подарунку під назвою "життя".

   З Тео, хлопцем, що мешкає у сусідній квартирі, я маю чудові дружні відносини, перевірені п'ятьма роками, три з яких він мешкає тут. Ми часто навідуємося один до одного в гості, а іноді влаштовуємо прогулянки, що відбуваються тільки тоді, коли ми обоє маємо вільний день. Хоча це й прозвучить дивно, але в ньому є щось особливе, принаймні для мене.

   Хлопець сидів по інший бік від мене та повільно пив чай, який кілька хвилин тому налив у дві чашки з того набору, котрий я подарувала йому на новосілля.