Насправді все було досить мирно та мило перші двадцять хвилин, ви спілкувалися, досить миролюбно проводили час та поступово звикали до новихзнайомих.
Хай незвичних, зелених, але досить милих та доброзичливих хлоп'ят. Вони милі.
Ви всі сиділи на кухні, пили люб'язно заварений Лео чай та іноді сміялись з його жартів. хай ті і здавалися іноді досить безглуздими, деякі з них все ж викликаи сміх.
Так от. Як я сказала все було досить спокійно, допоки на ваші тихі посиденьки не ввірвався помаранчевий голосний ураган, що швидко переміщався між своїми братами та Ейпріл, щось дуже швидко розповідаючи збудженим та щасливим тоном, активно жестикулюючи та дуже яскраво показуючи тисячу та одну емоцію на свому по дитячому округлому обличчі.
-- Майкі, невже ти не помітив нашу гостю? Це тааак не ввічливо з твого боку. -- відкинувшись на спинку свого стільця промовила червоновуха черепаха, вказуючи на тихенько сидячу тебе поглядом. Незважаючи на всю теплу та неймовірно дружню атмосферу, ти все одно відчувала себе трохи ніяково. Твої плечі були напружені, а пальці міцно стисткали чашку с теплим напоєм, вся твоя постать так і показувала що ти досі нервуєш та почуваєшся ніяково. Але до моменту появи голосної черепахи в яскравих наліпках ніхто не акцентував на ьому сильної уваги, розуміючи, що ти ще могла не зовсім звикнути до них, їхнього вигляду та взагалі факту їхнього існування.
"Подумати тільки, я сиджу на кухні та розмовляю з мутувавшими черепахами" -- гадали, що саме такі думки проносилися в твоїй голові якщо не щосекунди, та раз в декілька хвилин точно. Звісно вони були не далекі від цього, але твоя скованність була лише через те, що це знову нова компанія(хай і дууууже нестандартна), нові люди, і такому невеликому інтроверту як ти прийдеться трохи довше звикати до нових друзів, які, ну, ти впевнена на 100 відсоткі, стануть частиною твого життя.
-- Звісно, де ж мої манери! -- він галантно-жартівливо вклонився, знімаючи з голови невилимого капелюха та широко-широко посміхаючись. І ти помітила невелику щербинку між зубами енергійного хлопця, що знайшла жосить милим та чаріним. -- Мене звати Мікеланджело, але для тебе, подруго, просто Майкі. -- і грайливо підморгнув, трохи висунувши кінчик рожевого язика..
-- Мені теж приємно Майкі. -- цей хлопець мав занадто енергійну та розслаблюючу ауру, ти і не помітила, як більш вільно та широко ти махнула рукою, та, елегантно прикривши усміхнені губи, хіхікнула. Все ж, цей хлопець справді до біса чарівний. І, хей, в нього щойно заблестіли радісно очі?
ВИ ЧИТАЄТЕ
𝕽𝖔𝖙𝖙𝖒𝖓𝖙 𝖝 𝖗𝖊𝖆𝖉𝖊𝖗( Історії та реакції українською)
FanfictionУсього лише реакції, та невеличкі історії з вашими улюбленцями( а є взагалі укр.фанати цієї версії?). Тут буде все, щасливі фінали, відкриті, та неймовірно сумні, що дадуть вам привід все ж поплакати у підготовлений платочок. Ну, і звісно ж, куди бе...
