"Професор Лафейсон"

2

Після повернення у гуртожиток, я намагалась поводитись якомога природніше, але думки, спогади, фантомні відчуття на шкірі від його дотиків продовжували катувати мене зсередини.

На щастя, Марта нічого не розпитувала, тільки поцікавилась чи все пройшло добре, але я відчувала її пильний погляд на собі наступні 24 години. Вона шукала якихось сигналів, неконтрольованих підказок мови тіла, тому я мала бути особливо обережною, доки не вирішу для себе що саме це було і чого я хочу в подальшому.

Я довіряла подрузі, але ця ситуація була нетипова і небезпечна. Вона стосувалась не лише мене, а менше за все я хотіла нашкодити своєму улюбленому професору. Він не заслуговував бути звільненим за зв'язок із студенткою. Повнолітньою, але все таки студенткою. Зрештою... Гадаю, ось і рішення. Це була цікава пригода, але, скоріше за все, містер Лафейсон вдаватиме, що нічого не сталося, тож, я маю діяти так само.

Наступного четверга була наша перша пара після... розмови в його кабінеті і я підготувалась до неї, немов типовий задрот. Замість 20 слайдів я зробила 35 іще й додала власні ілюстрації із зображенням Азгардійських богів. Вийшло дуже гідно, по завершенню мені навіть аплодували, але найважчим у тому виступі було не дивитись на нього.

Професор Лафейсон стояв біля трибуни недалеко від мене і, коли він задавав якесь уточнююче питання – я опускала очі до конспекту. Мені не потрібно було підглядати, аби відповісти, я лишень уникала його погляду, боячись того, що могла в ньому побачити.

- Чудово проведена робота! – задоволено підсумував мій виступ містер Лафейсон і я зітхнула з полегшення, сподіваючись швидше завершити виступ і повернутись на своє місце поряд із Мартою.

- Дякую. – відповіла я, складаючи конспект.

- У мене лишилось тільки одне запитання.

- Так? – дещо розгубилась я, мені здавалось, я висвітлила всі аспекти заданої мені теми.

- Зображення богів у вашій презентації – це ваші малюнки, правильно?

- Так. – кивнула я, роздивляючись власні чоботи.

- Мені здалось цікавим те, що ви зобразили Локі брюнетом, всупереч загальноприйнятій думці про те, що він мав руде волосся. – я відчула як професор намагається приховати неслухняну усмішку. – Дозвольте поцікавитись що мало вплив на ваше бачення цього персонажа?