Чуже тіло та рідне серце

Частина 1💫

1 Частина коротенька тому 2 постараюсь написати трішки довшою😉                                   Я звичайно не професіонал, але фф якось можу написати😁

Початок

Прокинулась я через голосний дівчачий вереск.

— Пенс у мене такі новини! Ти не повіриш. — З криком радості пролепетала незнайомка.

— Давай скоріше , скільки вже можна спати?

— Що сталося? — Здивовано спитала я. — І де я?

— Пенс вставай скоріше, які питання?

Сказала вона і почала стягувати мене з ліжка.

Я потресла сонною головою і ще раз подивилася на незнайомку. Мені здалося що десь я її бачила, але не змогла згадати.

— Чому ти називаєш мене Пенс?

— Ей ти що?

Сказала вона після чого доторкнулясь до мого лоба.

— Температури немає, може ти випила?

Я згадала що було вчора. Після навчання по балеті я поверталася додому. Заглянувши в телефон я побачила повідомлення від своєї подруги. Коли я прочитала його я не повіривши зупинилася, не побачивши що стою посеред шляху. В тому повідомлені було написано про зраду хлопця, після якого було фото, на фото моя подруга та... моє серце зупинилося на фото моя подруга цілувалася із Рейзом - мої хлопцем якого я безмірно кохала і який кожен день зізнавався у великій любові до мене... Я заплака, мої сльози наповнили очі і я не побачивши авто яке їхало на мене — упала на дорогу ростікавши кров'ю. Правду кажуть що перед смертю в очах проноситься все життя - усі щасливі моменти з Рейзом, які були фальшивими. Не думала що помру в свій 17 день народження...

Я почала розглядувати кімнату у якій прокинулась. Так це був сон і насправді я не померла? — Подумала я знаходячи свій телефон. Його ніде не було. І на моєму лиці промайнула здивованість разом зі страхом...

Це не мої руки!!! — сказала я собі вставаючи і підходячи до дзеркала який був разом із трюмо.

І тут я побачила лице, не моє лице. Біля дзеркала стояла вродлива дівчина - волося під каре, сіроваті очі, пухлі губи та фігура про яку бажають немало дівчат. Я згадала це відображення ... Біля мене стояла та сама Пенсі, Пенсі Паркенсон, я її добре пам'ятала через те що не один раз читала та дивилася історію «Гаррі Потерра».

Моє серце зупинилося, щипнувши себе за руку я зрозуміла що це не сон, і я справді померла, але якимось чином перемістилася у тіло Пенсі.

Ішовши до уроку я продумовувала своє життя. Згадала щасливі моменти з Рейзом, мені було дуже тяжко на серці. Я безмірно його кохала, а він?.. У мене защіпало очі але я тримала слюзи проковтнувши комок в горлі з думкою що більше ніколи його не побачу — І мене це втішило, я не хотіла більше його бачити...

Зі мною шла Дафна — подруга пенсі.

За дорогою вона мені розповідала свою ранішню новину, але я її не слухала, бо була зайнята своїми думками.

Я не могла повірити що опинилася в світі Гаррі Потерра, і ніде інакше, а у найпопулярнішій історії!

— Ти мене слухаєш? — з досадою спитала Дафна. — Я уже третій раз кличу тебе а ти не відповідаєш!

Так, тепер я Пенсі, і мені потрібно звикти до цього ім'я. Пенсі Паркенсон, а не Амелія Берлі - так мене звали у тому житті. І чому я попала в тіло Пенсі? Краще я хотілаб бути Герміоною або Джині, але й на тому дякую, що ще живу.

— А, ой вибач, я просто замислилась. Так що ти хотіла?

— Ти сьогодні така дивна! І спокійна, раніше ти завжди розповідала мені про себе та Драко. — сказавши, вона відкрила двері до класу...