/Від лиця Німеччини/
Ранок почався від звуків будильника. Я з небажанням виліз з-під ковдри, і пішов вмиватися. Батько вже був на кухні, але в поганому настрої.
Н: Guten Morgen, Vater, was ist passiert?(Доброго ранку,батьку,що сталось?)
Р: Nehmen Sie es nicht in den Kopf( Не бери в голову)
Н: Aber ich sehe, es ist definitiv etwas passiert ...(Але я бачу щось точно сталось...)
Р: Schon okay, kochst du dir dein eigenes Frühstück?(Та ні нічого, ти сам приготуєш собі сніданок?)
Я нічого не відповів тільки похитав головою. Батько пішов, а в мене не було сили щоб щось приготувати, та й апетиту не було... Я зібрався і пішов на роботу.
С: How long could you wait?(Скільки тебе ще можна було чекати?)
Н: А...
С: Питаю, скільки тебе ще можна було чекати?
Н: Просто...
С: Що? - не давши мені сказати спитав США
Н: США я тут думав про...
С: А чого зразу повне ім'я? І про кого ти там думав?
Н: Ти даси мені сказати?
С: Добре
Н: Я думав про Україну.
С: О, ну тут все зрозуміло. Закохався~
Н: Не твоя справа_
С: Зрозумів.
Ми під'їхали до офісу.
С:Так добре в тебе скоро засідання.
Н: Знаю.
Я вийшов з машини і зайшов до будівлі. Всі як завжди метушаться у своїх справах. Я зайшов до свого кабінету, папери які я не закінчив лежали на столі. Засідання почалося.
В: Доброго ранку, для початку хочу познайомити вас з новою колегою Україною. З нею поспілкуєтесь після засідання, а зараз звернемо увагу на деякі питання.
Саме на цьому моменті я перестав його слухати. Це ніби казка - а на ділі 2 години виховної від Британії. Його рідко хто слухав.
/Автор/
Німеччина почав дивитись на нову колегу від нудьги. Він не очікував, але дівчина подивилась на нього із зацікавленістю, як можна було подумати на перший погляд, але насправді в погляді читалися такі слова * Чого вилупився*.
Після засідання достатньо багато країн утворили коло навколо новенької. Але їй було начхати. Вона попрямувала до Німеччини.
У: Ну що мій екскурсовод?
Н: Вибач, що?
У: Ти не почув його?
Н: Ні...
У: Точно я забула ти ж на меня п'ялився.- вона почала сміятись.
Н: Я не хотів вибач...
У: Я так розумію ти іншого слова крім "вибач" не знаєш. Вчора вибачався, і сьогодні те саме.
Н: Добре, пішли покажу офіс.
У: Пішли.
Він провів їй екскурсію по офісу, але краєм ока помічав що вона дивиться не туди куди він показує, а на самого хлопця.
У: Дякую - сказала та і поцілувала його в щоку.
Він завмер як вкопаний, тримаючись за щоку, яку буквально декілька хвилин тому поцілувала молода українка.* Вона прекрасна * тільки встиг подумати він як за його спиною почулось сердите "Кх-кх"
Н: Так....
Б: Що так ти мене взагалі слухав?
Н: ....
Б: Зрозуміло. Питаю КОЛИ В МЕНЕ НА СТОЛІ БУДУТЬ ДОКУМЕНТИ???- сердито сказав той.
Н: Скоро....
Б: Чекаю.
День пройшов як завжди. Робота, робота, і ще раз робота. Вийшовши з офісу Німеччина не побачив машини США(той завжди його підвозив). Пішов дощ.
Н: oh Gott...
У: Згодна. Може проведеш мене додому. - вона сказала це так ніби він вимушений.
Н: А де ти живеш?
У: В центрі.
Н: Дуже далеко для мене. Можемо піти до мене додому.
У: Давай.
Дійшовши додому він сказав:
Н: Почекай батька попереджу.
У: Ти живеш з батьками?
Н: Точніше батько живе зі мною) - відказав він і правде Рейх переїхав до нього 5 років назад.
Н: Vater, wir haben Gäste.
Р: WHO? USA?
Н: Nein, es ist ein Mädchen)
Р:Lass ihn eintreten)
Україна ввійшла до квартири. Дощ ставав ще сильніше й сильніше. І вже до 22:00 була гроза. Україна залишалася в Німеччини...
599 слів
Нова частина, дуже старалась надіюсь вам сподобалось❤️😘
ВИ ЧИТАЄТЕ
Історія мого кохання(змінено)
FanfictionДругий фф пишу заздалегідь, якщо з іншим не пощастить. Шип Україна/Німеччина. Історія розповідається від лиця Німеччини.