Малина така солодка.

Пішли малину їсти.

Хьонджин йшов додому. 31 травня, останій день у школі, завтра вже почнуться літні канікули, Хван цьому ніби радий, а ніби й ні, а все через те що мама хоче відправити його у село до бабусі. Звісно для когось це класна новина, але для Хьонджина це найгірше що може бути, він просто ненавидить бути у тому селі, там ні інтернету, ні інших розваг, тільки бабуся і та 24/7 біля нього знаходитись не буде. Проте як би він не зменшував, й не сповільнював свої кроки, додому він все ж таки прийшов. Хван став перед ворітьми свого дому, і вже подумки обирав одежу у те кляте село, де в нього ні друзів, ні якихось знайомих. Вдихаючи тепле повітря у легені, Хьонджин зайшов до двору свого дому. Переступивши поріг дому, його одразу зустріла усміхнена мама. Вона протянула йому руку, чим самим натякаючи, аби Хван молодший дав подивитися свій табель. Хьонджин віддав мамі табеля, й не чекаючи її слів одразу пішов до своєї кімнати, на другий поверх.

- Я знаю, йду збирати речі у село. - Навіть не подивився на маму Хьонджин, він був трохи ображений на неї, через це село.

- Виїзджаємо завтра о десятій ранку. - Крикнула мама, Хьонджину який вже був у себе в кімнаті.

Хьонджин кинув свого портфеля на ліжку, хоч якось свою агресію покаже.
Просто уявіть, вам шістнадцять, з друзів ви не маєте нікого, в цілому у вас немає соціофобії, вам просто не комфортно знаходитись з людьми яким ви не довіряєте, або ж з не знайомими людьми, і тут вас мама відправляє у село до бабусі де ти нікого не знаєш, та й ще город, садок в якому потрібно допомагати бабусі. Короче, піздец одним словом.

Але що тут поробиш, треба їхати, може він дійсно друзів там знайде, а то окрім школи, парку біля дому й свого дому нікуди не ходить. Якщо чесно, Хьонджин хотів би мати друзів, та й багато людей котрі хтіли з ним дружити, проте Хвану з ними всіма не комфортно, тож він вже втратив свою надію на те що знайде собі друзів. Тай поняття "друг" для Хьонджина це та людина якій ви можете довірити все, поговорити про все, й головне щоб дружба була без закоханостей один в одного. Хоч його батьки саме так і почали зустрічатись, спочатку вона були друзями, а потім закохались один в одного, але добре що любов взаємна була, а якби кохав хтось один, чи було би це так класно, і чи збереглась би дружба? Звісно ні, і Хьонджин це знає. Хьонджин досить цікава людина, з ним можна поговорити абсолютно про все. ВІн має своє хобі, він обожнює малювати, також займається спортом, тож тіло в нього досить привабливе, він ще полюбляє співати, але це вже хобі не назвеш, просто так забава. Він творча людина, та й розумна, з такою людиною як Хьонджин сумно точно не буде.