Малина така солодка.

Приємно познайомитись.

Цілу ніч хлопці розмовляли, шуткували й їли малину. Хьонджин ніколи б не подумав що зможе так вільно спілкуватися з людьми, яких бачить вперше у житті, але все ж таки йому сподобалось проводити час з хлопцями. Хьонджин навіть трохи засумував, через те що він не взяв їхні номери телефону, було б класно провести ще час разом, але через годину роздумів про те, де б він міг зустріти цих хлопців, він згадав що Фелікс того року проводив тут літо, й здружився з Йеджі, тож можна йти до своєї улюбленої сестри, й дізнатись про Фелікса і Джисона хоч щось. Проте йти до своєї сестри о п'ятій ранку, не краще рішення, хочаа, це ж Йеджі, не факт що вона взагалі спить, вона любить зависати у телефоні саме вночі, ніби дня не існує. Поправивши майку на собі, Хьонджин пішов у кімнату сестри, вона не далеко, потрібно пройти лише маленький коридорчик. Вже коли Хьонджин стояв під дверима, що вели у кімнату сестри, він задумався, навіщо він взагалі це все робить? Ось тільки уявіть, приходить до вас старший брат, о шостій ранку з питаннями про хлопця який того літа спілкувався з вами, і його друга, ви би не захотіли викинути такого брата через вікно? Хоча, як каже Йеджі, навіть якщо вона викине Хьонджина через вікно, той того навіть й не помітить через високий зріст. Та й як взагалі можна не підколювати свого брата? Ніяк, так теж каже Йеджі. Ввійшовши у кімнату сестри без стуку, аби не розбудити бабусю у сусідній кімнаті, він вмикає світло і йде до ліжка на якому спить менша сестра. Йеджі досить міцно спить, для того щоб вона прокинулась, треба найняти бригаду з семи накачаних чоловіків, що будуть давати їй кожен ранок причуханки для того щоб вона швидше прокидалася. Їй навіть увімкненесвітло не заважає, й Хьонджин що зайняв своїми ногами пів ліжка, теж сильного дискомфорту не приносив. Хьонджин вже хтів йти спати, й не мучити сестру, своїми дійсно тупими питаннями, та тут вона сама прокинулася, й точно не очікувала побачити перед собою Хьонджина, тому й взялася за серце перелякано.

- Та не такий я вде й страшний. - Хьонджин подивився на злякану сестру, й забрав в неї подушку з під голови, для того щоб обіймати подушку.

- Ти дебіл? Що забув у мене в кімнаті? Я тепер вже буду боятися навіть води встати попити. - Йеджі встала з ліжка, й пішла до столику біля вікна, вона завжди залишає біля себе воду, перед тим як лягти спати, вона набирає води у склянку, й ставить її то на тумбі біля ліжка, то на столику. Хьонджин провів її своїм поглядом.