Love or hatred?(Заморожено)

Пролог

Попередження
‼️Можливі граматичні помилки‼️

- Наомі, збирай речі, ми їдемо.-мама дівчинки поставила невелику валізу на підлогу.
- Мам чому ми їдемо?-Наомі прпинила грати з м'ячем й мідняла погляд на матір,яка вже збиралася виходити.
- Нам з татом запропонували гарну роботу в Америці.
- Тоді мені потрібно попрощатися з Тоору і Хаджиме!-склавши руки на грудях вона надула щоки.
- Якщо швидко збереш речі то встигнеш.-Наомі швидко закивала. Підвівшись з підлоги дівчинка почала збирати речі в валізу. Вже за 10 хвилин вона швидко накинула рубашку і взула взуття.
- Мам я пішла!
- В тебе є пів години, поки тато не приїде!
- Добре!-відчинивши двері Наомі побігла до волейбольного майданчика. Вже за 5 хвилин вона була намісці(може почати займатися бігом?). Швидко оглянувши майже пустий майданчик вона помітила дві знайомі голови.
- Ойкава, Івазумі!-дівчинка підбігла до дітей.
- Нао-чан!-Тоору повернув до неї голову, і в цей час йому прилетіло м'ячем в голову. Хлопець впав на землю з заплющеними очима.
- Ойкава!-дівчинка присіла біля його тушки.
- Тоору не драматизуй.-піднявши м'яча Хаджиме підійшов до них.- Привіт, Наомі.
- Привіт.
- Ось я і не "драматизую".-Тоору сів в позу лотоса.- Нао-чан, ти така червона ніби бігла, щось сталося?-хлопець повернув голову до дівчини.
- Угу. Я їду.
- Як? Куди?-Ойкава підскочив з місця.- Це далеко?
- Ага, в Америку.- посмішки в хлопців зникли.- Я прийшла щоб попрощатись.
- А надовго?-нарешті подав голос Хаджиме.
- Незнаю.-вона пожала плечима.- Батькам запропонували роботу.
-А-а-а-а це так жахливо, що Нао-чан їде!
- Я всеодно приїду назад! А щоб ви мене не забули я зробила вам ланцюжки.-Наомі дістала з карману шорт два ланцюжки.
- А, якщо ти нас забудеш?-Ойкава відірвався від розглядання прикраси в себе в рюці, і перевів погляд на дівчинку яка широко посміхалась.
- В мене таки й ж самий ланцюжок, я ніколи його не зніматиму...

✿ Дякую, що прочитали цю граву ✿