Наш вишневий сад

Той день, коли ти покинув мене

Японія. Кінець березня.

Наближаються весняні канікули, тому старшокласників залучили до благодійної акції висаджування дерев сакури в новому парку після уроків.
Фукуда Асука, учениця старших класів місцевої старшої школи, як зазвичай, поклавши голову на парту, дивилась як надворі паралельний клас грав у футбол. Та цікавив її аж ніяк не спорт, а той хлопець на ім'я Абе Кондо, що не дає її серцю спокійно жити вже не один рік.
Знайомі вони ще з молодшої школи. Та чому він так уникає її?

Кінець занять, класні керівники збирають дітей у шкільному дворі. Асука була там, як і Кондо. Повернувшись в його сторону, Асука вхопила погляд хлопця, що той одразу відвів.
Кожному учню було видано пару рукавиць та змінний одяг. Через деякий час всі перейшли до роботи. Дівчат та хлопців розділили, одні висаджували деревця справа, інші зліва. Асука вже засинаючи притрушувала землю біля лунки, як повз неї хтось пройшов, впустивши акуратно складений листочок з написом «Фукуді». Це був він, Кондо. В записці було написано:

«Фукудо, я маю сказати тобі дещо дуже важливе, зустрінемось на лавочці за поворотом. Прямо зараз.»
Абе Кондо

В її очах спалахнув вогник надії. Дівчина підірвалась, зжимаючи в лодоні папірець. Поклавши його до кишені вона попрямувала на місце зустрічі. Але там нікого не було. Вона сіла на лавочку. Може він спеціально затримується? Пробувши там близько п'яти хвилин Асука вирішила повертатись, але в цей самий момент на її телефон прийшло повідомлення з незнайомого номеру:

«Це я, Абе Кондо. Вибач, мене затримав вчитель. Буду через 10 хвилин»

Вона чекала. 10 хвилин, 15, 20, 30, але ніхто так і не прийшов...
Настав час повертатись додому.