*Похмура та вітряна погода ніяк не хотіла пропускати двох альпіністів на вершину гори*
Джисон-Бан Чан ти впевнений, що ми зайдемо так високо в такий день? А то я вже не можу...-скрізь сильний вітер з обуренням запитав хлопець у друга
Бан Чан-Хан давай швидше я тебе чекатиму трохи вище щоб перепочити!-він крикнув в слід Джисону
Джисон-Цц міг би і зачекати..-шепітом відповів на слова свого приятеля
*Через декілька хвилин коли Бан Чан був вже на місці відпочинку до лоба Хана доторкнулася рука не знайомого хлопця ,що тримала хустинку*
Мінхо-Не перенапружуйся так, це не дуже корисно..
*Взлянувши у бік Хан побачив прекрасне обличчя і глибокі карі очі в яких він ніби потонув, але не встигши нічого сказати він вже тримав хустинку і дивився туди куди ліз хлопець*
Джисон-Е..ей зажди!-вигукнув хлопець
*Незнайомець подивився на нього*
Мінхо-??
Джисон-Ти забув!-сказавши це Хан показав хустинку
Мінхо-Залиш собі-з усмішкою промовив він
*І тут Джисон почув голос Бан Чана*
Бан Чан-Хан в тебе все добре?
Джисон-Так.. Так, я вже іду!-відказав Джисон
*Він обернувся в сторону незнайомця і знову заговорив до нього*
Джисон-Я ще хотів запитати дещо!-звернувся він до хлопця
Мінхо-Мінхо..
*І з цим словом хлопець почав підніматися швидше і швидше так аж поки він не пропав з поля зору, залишивши Джисона з подивом на обличчі*
Джисон-Цц дякую-Джисон промовив ці слова ніби з якоюсь ненавистю чи можливо огидою
Бан Чан-ДЖИСОН ТИ ДЕ!!-закричав той
Джисон-Тут я тут-з неохочістю відповів він і підійшов до Бан Чана
*Через три години вони вже були майже на вершині, але Джисону чомусь страшно не хотілося на вершину гори*
Джисон-Бан Чан може спустимося назад?-запитав у друга Джисон
Бан Чан-Ти розумієш що ми вже майже на вершині?Я думаю це того не варте-з обуренням відповів Бан Чан
Джисон-Ага..
*Через пів години хлопці вже були на самій вищій точці гори*
Джисон-Все таки ти був правий тут дуже красивий краєвид! Можемо приступати чи відпочинемо?-з відчуттям спокою сказав Хан
Бан Чан-Бачиш я ніколи не брешу. Думаю краще починати щоб до заходу спуститися на низ-з цими словами Бан Чан почав досягати кісті, папір, краску та воду
*Хлопці вже у всю були затягнені у процес малювання аж ось сталося непередбачене*
Бан Чан-ДЖИСОН!!!!!!
