- секс, наркотики, алкоголь, - дивлячись на дошку пробурмотіла Адріана.
- що, що ти верзеш, ти що всю ніч ейфорію дивилася?, - з непорозумінням запитала дівчину її ліпша подруга Карла.
- ні, просто прочитала декілька книжок на вотпаді.
- о тоді все зрозуміло, але в нас зараз урок літератури. Тому тобі напевно було б краще не літати в хмаринках, а хоч раз послухати лекцію, - почала повчати Карла.
- ага, світова література іноді мало чим відрізняється від придуманих історій маленьких дівчат з коханням в серці і клубком сплутаних ниток в голові.
- воу по легше, подруга тобі розвіятися пора, зі своїми книжками вже з глузду з'їхала, - намагалася пожартувати смаглява дівчина.
- ха-ха, капець як смішно, - сказала Адріана з сарказмом.
- та я серйозно, сьогодні намічається ніфігова вечірка в будинку Альваресів, - з ентузіазмом почала мене вмовляти Карла.
- в будинку де живе Даміан Альварес, Н-І-З-А-Щ-О, моя нога ніколи не переступить поріг того проклятого будинку
- та чого ти така категорична ?
- Карла вони божевільні, купили будинок на 10 кімнат, а живуть там в чотирьох, ну хто так робить, вони що кожен день ночують в новій кімнаті.
- Боже Адріан я серйозно, ну невже тобі не хочеться хоча б раз побути тим самим звичайним підлітком з твоїх улюблених серіалів та книжок.
- ні ні, книжки мої не чіпай це інше, а про Даміана я серйозно, на його вечірках завжди відбувається якийсь треш, та і він сам має не найкращу репутацію.
- може репутація в нього і не найкраща, але погодься якщо б він був " золотим хлопчиком", в його ліжку не опинилося б стільки дівчат.
- фу, мені не цікаво скільки дівчат в нього було, і взагалі сьогодні у вечері я зайнята.
- йдеш на побачення зі своїм книжковим хлопцем.
- так, і я проведу час набагато ліпше за книжкою і чашкою чаю, ніж буду стрибати під дурнуваті пусні з купкою обдовбаних ідіотів.
- ТАК, це ж мрія всіх дівчат.
- але не моя.
- ну будь ласка, будь-ласочка, це ж наш останній рік у школі, а ми так жодного разу і не зависли з тими обдовбаними ідіотами на їх тупих вечірках.
- ну Карла, не починай.
- я вже почала і мене не зупинити, заради нашої дружби довжиною в 10 років, благаю тебе, - її очі почали округлюватися, а підборіддя хотіло тремтіти.
- добре, я згодна, тільки будь ласка не треба робити це своє обличчя кота із шрека.
- ураааа, ми сьогодні затусимо на повну!, - Карла так зраділа що почала стрибати.
Мені звісно ця ідея не дуже подобалася, але чого не зробиш заради подруги.
- заїдеш за мною.
- добре, але назад ми на моїй машині точно не поїдемо. Я планую напитися, тому нам доведеться або залишитися на ніч в будинку диявола, або добиратися до дому іншими шляхами.
- ну добре, там вже вирішимо що робити, давай, до вечора.
Ми обійнялися і розійшлися в різні сторони. Як добре нарешті відчути легке прохолодне повітря після нудного, робочого дня. Сонце вже потроху починає сідати за горизонт і все навколо стає наче в золотавому фільтрі. Обожнюю "золоті години" , коли світ здається таким казковим. Я люблю фотографувати на свій поларойд, який подарував мені тато на мій 15-й день народження. Я не втрималася і дістала фотоапарат з рюкзака, встигла зробити декілька знімків перед тим, як світ став знову звичайним. Жила я не так далеко від школи, тому за пів години була вже вдома.
- мам я вдома!, - голосно сказала дівчина зачиняючи дерев'яні двері будинку.
Ніхто не відповів, " напевно її немає вдома" - подумала я. Здається, вона знову взяла додаткові години.
Моїй мамі доводиться дуже багато працювати, аби мати змогу платити за будинок та давати мені все найкраще.
Моя нога ступила на холодну плитку кухні,пройшовши до стільниці я побачила на ній записку. " Вибач, я знову буду піздно, як зголоднієш підігрій собі макарони, які я приготувала сьогодні зранку. Мама.". Ну я так і думала, сьогодні я знову сама. Я дістала з холодильника зелене яблуко та пішла в свою кімнату. Поки підіймалася по сходах знов ледве не впала, іноді мої ноги мене зовсім не слухають. Я зайшла в кімнату і впала на велике ліжко, застелене м'якою ковдрою кремового відтінку. Я так втомилася за останній час, підготовка до екзаменів мене зовсім вимотала. В цьому році я закінчую школу, тому якщо я хочу вступити до університету мені доведеться плідно попрацювати. Але про те подумаю потім, а зараз мені хочеться закутатися в плед і нарешті відпочити. Я так не хочу йти на ту вечірку, але я вже пообіцяла Карлі що піду з нею. Я насилу підняла своє тіло з ліжка та підійшла до шафи. На мить я замислилася і озирнулася навколо. Біля дверей велике біле ліжко, пухнастий зелений килимок, який нагадує травичку розкинувся майже на пів кімнати, невеликий стіл біля вікна, на якому я зазвичай роблю домашні завдання. Моя кімната завжди мені подобалася, я сама обирала шпалери та меблі. Ми зробили тут ремонт років 5 назад, коли мій тато ще був поряд. Тоді на стінах висіли мої дитячі малюнки, а зараз постери з улюбленими виконавцями та акторами. Я вклала багато душі, щоб моя кімната була затишною. На столику стоїть кактус на ім'я Фреді, мама хотіла купили сюди азалію, але я забувала б її поливати , тому ми обрали кактус. Іноді він схожий на мене, чи то я на нього, буваю такою ж колючою. Ще на фіранки я почепила штучну ліану, ну якщо коротко то надихалася я картинками з пінтересту. Нарешті я відчинила шафу і почала перебирати одяг. " Це надто простеньке, в цьому тільки на пляж, а це я носила ще в класі 7-му, думаю з ним вже час попрощатис". Я кинула сарафан на підлогу і продовжила шукати далі. Я натрапила на білий топ, з пишними рукавами та відкритою спиною. Думаю нічого краще я вже не знайду, тому сьогодні зупинюся на ньому. Я одягла топ і до нього свою улюблену джинсову спідницю. Підійшла до дзеркала та поглянула на себе. Світле пофарбоване волосся, колір якого вже потрібно оновити, бо відросше коріння темнуватого кольору виглядає не дуже охайно. Зелені очі з довгими віями, невеликий ніс, тонкі губи. Мені завжди казали що я дуже гарна, але я себе такою не вважала. Зниженої самооцінки в мене не було, я просто думала що я як всі, просто звичайна. Я не люблю фарбуватися, але сьогодні намалюю хоча б губи та вії, не хочу здаватися сірою мишкою. Поки я збиралася вже почало темніти, засиджуватися на вечірці до ранку я не збиралася. Тому треба раніше прийти , щоб потім рано піти. Я одягла на ноги свої улюблені кеди і вчасно згадавши про сумку, закинула туди все необхідне. Карла вже чекала мене біля будинку, я застрибнула до неї в машину і ми поїхали.
- вау ти так класно виглядаєш. Що я бачу, навіть нафарбувалася. Ти точно збираєшся поїхати з вечірки зі мною, а не з якимось красунчиком. - на веселі почала дражнити мене подруга.
Я тільки зараз звернула увагу на їх вбрання. Чорна приталена, коротка сукня, купа косметики та літр парфума.
- мені здається це ти зібралася підкорити там всіх хлопців, - з видимим осудом сказала я. Мені не дуже подобається одягатися відверто, зазвичай я віддаю перевагу комфорту та практичності. В повсякденному житті Карла так не одягається, але коли діло стосується вечірок, в ній прокидається Брітні Спірс.
Ми доїхали до місця призначення досить швидко, за легкими розмовами час пролетів непомітно.
- ти готова розважитись?!,- запитала Карла зачиняючи машину.
Я стала як вкопана, і просто дивилася на будинок. Величезний маєток розклався на пагорбі передмістя. Здавалося що він здатен вмістити в собі понад сотню людей.
- Адріан, ти що заснула,- відгукнула мене подруга.
- та ні, все добре, просто задумалася.
- знову ти літаєш в мріях, земля потребує тебе, давай повертайся до мене і ходімо на вечірку.
Я видихнула, взяла себе в руки і пішла за Карлою.
Хоча ще не сильно стемніло, в середині вже було купа людей. Якось пропихнувшись через натовп ми підійшли до столу з напоями.
Я піднесла до носа червоний стаканчик з рідиною, різкий запах алкоголю відразу вдарив в голову.
- уф сподіваюся, тут є щось окрім алкоголю,- я повернула стакан на стіл.
- не будь занудою, давай хоча б один стаканяик, ми ж приїхали сюди веселитись.
А Карла вже добре присмокталася до напою.
- мені і дома з книжками весело, - водила я носом.
- якщо ти така, то я пішла шукати собі нову подругу,- Карлу було дуже легко образити, вона виходила з себе кожен раз як хтось робив не так як вона хоче. Інколи я не розумію, як наша дружба змогла протриматися стільки років. Ми як вогонь і вода, зовсім різні. Вона обожнює проводити свій час в компанії друзів десь на крутій вечірці, а я можу весь день просто просидіти вдома.
Коли я прийшла до тями, Карли вже не було поруч, її взагалі не було в полі мого зору.
Ну добре, я взяла стакан з якимось алкогольним коклейлем і направилася в сторону тераси.
Було дуже тісно і я намагалася нікого не зачепити, але зачепили мене.
- ти дивишся взагалі куди йдеш, дурепа, - рявкнув на мене незнайомий голос.
- ой вибач будь ласка, тут так тісно я тебе не помітила, - почала жалісно вибачатися я.
Хлопець поглянув на мене.
- а ой, це ти, вибач що наїхав.
- ми знайомі?
- так, ми наче навчаємося в одній школі, я бачив тебе там декілька раз. У нас наче є спільні предмети, але я не дуже пам'ятую. - хлопець потер потилицю.
- пробач але я тебе не пам'ятаю.
- та нічого, - посміхнувся хлопець.
- о ні, твоя футбола.
Хлопець подивився на свою білу футболку, на якій красувалася червона пляма від пролитого напою.
- блін, це я пролив на себе, коли ми зіштовхнулися.
- якщо це якесь вино, то його потрібно як можна швидше відмити, - казала я шукаючи серветку, щоб відтерти рідину від тканини.
- та ні я не п'ю таке, це вишневий сік.
Я поглянула на хлопця так, ніби він був єдиним на цій планеті хто досі не вживає алкоголь.
- а шо ти тоді робиш на цій вечірці, я думала сюди ходять щоб розважитися?
- ха-ха, в тебе якісь дивні розуміння слова " розважитися", я і без градусу в голові можу дурниць наробити.
Усмішка цього хлопця, здалася мені такою щирою. Я вже давно не спілкувалася більше 5 хвилин ні з ким окрім Карли, а тим паче з хлопцями,з ними в мене ніколи не складалося.
- доречі я Марк,- сказав хлопець протягнувши мені руку.
- Адріана, - я потисла руку хлопця, - думала так вже давно ніхто не вітається.
- я виріс з дідусем, він завжди мене брав на зустрічі з друзями і вони завжди віталися рукостисканням. Я думаю, це дуже поважно по відношенню до інших.
Я просто не могла відірвати очей від хлопця, він наче виліз з мого книжкового роману. Світле волосся, блакитні очі. Щира посмішка, на всі 32 зуба.
- може пройдемося до басейну на подвір'я, там не так багато народу і музика не така голосна.
Я і забула що тут купа людей, і музику наче тільки зараз почала чути. Він мене наче зачарував, такий казковий.
Я посміхнулася йому і ми попрямували на запах свіжого повітря. На вулиці я наче знов почала дихати на повні легені.
Ночі вже ставали теплими, хоча в календарі був тільки березень. Тут теплий клімат, тому справжня зима триває лише місяць - два.
Недалеко від нас почалась якась метушня, але ми не звернули на неї увагу.
Ми стояли біля басейну і просто мило розмовляли, виявляється в нас багато спільного.
...
Я не пам'ятаю, що він хотів в мене запитати.
Здається.
Поруч почалася бійка.
Мене штовхнули в басейн.
Смішно.
Я не вмію плавати.
Останнім що я пам'ятаю були чиїсь крики.
- Даміан, здається вона тоне !...
