Без тебе я ніхто

Розділ Сьомий. Незвичайна ніч

На наступний день, все було як зазвичай: усі пішли на тренування, потім гуляти, потім ще кудись, додому...
Ввечері
Б:мені нудно. Може зіграємо в правду чи дію, або карти?
М:Карти на роздягання?)
Д:хахаха, хороша ідея
Б:ем.. нуу... Добре..
М:а ти що, боїшся ?
Б:несіть карти! З чого би мені боятись?
Мінхо побіг в кімнату за картами.
Д:а я в карти вмію грати!
(Ч-Чанбін, А-Айен (Чонін))
А: ага, дивись щоб ти тут потім не залишився без одягу))
Д: та ти що. Ніби ти вмієш грати
А:про той випадок забудемо...
Ф:який випадок?
Х:потім скажемо...
А:Нічого йому не розказуй!
Б:все, граємо.
Банчан роздав усім карти, і почали грати. Перший раунд програв Фелікс
Ф:я в карти не вмію грати.
Х:знімай щось
Фелікс зняв футболку
Д:вай, таку красу приховуєш за футболкою))
Ф:та боже, я тебе благаю!
Б: все, продовжуємо
Вони продовжили, але й другий раунд програв Фелікс
Ф:да Блять, ну чому яя???
Х: уууу, дивись не програй наступний раунд)
Фелікс бере покривало, накривається, та знімає шорти.
Ф:граємо далі, мені цікаво
Вони продовжили. Третій раунд програв Хьонджин
Ф:ну нарешті хоч не я !
Хьонджин зняв також футболку.
Ф: з кожним разом, мені стає ще страшніше...
Б:та тобі тут не багато залишилось)
Ф: я сам знаю
Четвертий раунд програв... Фелікс
Ф:що?!? Та ну нахуй!!! Я не буду.
Д: такі правила.
Ф:ні.
Д: тоді я сам
Ф:еее, ти дебіл?
Д: у тебе є 20 секунд.
Ф: але я не хочу! Можна когось іншого?
Д:залишилось 10)
Фелікс почервонів (знову) і побіг в кімнату.
Д:хахаха, хороша робота, Фелікс!)
Х:Джисон! Я зараз тебе на балконі закрию!
Б:все, не сваріться
Х:Кароче, я хочу спати. Всім пока.
Д:ну і іди спати.
А:на добраніч
Хьонджин пішов в кімнату. Але він зовсім не хотів спати. Він хотів Фелікса. (Вибачте)
Х:*нарешті!*
Хьонджин зайшов до Фелікса.
Х: ей, ти, пупсику)
Ф:що?
Х: ти хочеш щось більше ніж поцілунок?)
Ф:тобто?
Х:зараз побачиш.
Ф:ні, тільки не зараз!
Хьонджин підійшов до Фелікса. Він залишив на ньому декілька поцілунків в зоні шиї та ключиць.
Ф:мг~
Х:ти зараз повинен просто розслабитись, зрозумів?)
Ф:так
Х: слухняний хлопчик!)
Хьонджин починає гладити прес Фелікса. Він відкриває шафку, та дістає пре... Ви зрозуміли що)
Джинні роздягається повністю, і зробив те ж саме із Феліксом.
Ф: б-буде не боляче?(- схвильовано каже Лікс
Х:якщо просто лежати, то не буде, мій котик)
Хьонджин знову почав залишати свої поцілунки на тілі Лікса, але на останньому, від нього прозвучав не гучний, але і не тихий стон. Джинні схрестив руки Фелікса та свої, поклав їх над головою, і повільно почав вбивати малого в ліжко. Той тихо стогнав.
Далі я не буду продовжувати)

Після цього, вони двоє повалились на ліжко щоб віддихатись.

Х:уух, це було круто!
Ф:ага...
Х:пішли вже спати?
Ф:давай...
Вони одягнулись, та заснули

Ранок
Усі сиділи за столом

Б:слухайте, ви вночі чули якісь стони?
М:чув. Це було так голосно, що ми ледве не оглохнули. Я напевне навіть знаю хто це був)-Мінхо хитро посміхнувся, та подивився на Лікса та Джинні
Х:вот чого ти на нас так дивишся? Ніби окрім нас тут більше нікого немає.
М:ну а що тут думати)
Ф:МІНХО!!!
М:Що це ми такі злі? Невже це була правда? Я вгадав?
Ф:Мінхо, я тебе вб'ю. Може це був ти із Джисоном? А ти просто хочеш зняти із себе підозри?
Д:а це було зайвим. Ви, майте на увазі, якщо я встану, ви обоє в один гроб попадете
Х:а от не треба нам погрожувати~Хьонджина перебив Чан
Б:так, не сваріться !
М:Чане, будь ласка, не вмішуйся! Фелікс, якщо ти такий розумний, зараз ми все перевіримо.
Ф:ну і що ти зробиш?
М:встань зі стільця
Молодший встав.
М:ага, а тепер різко сядь
Фелікс сів. Але від болі в сідниці, він сильно закрив очі, на прошипів.
М:ага! Попався! Я ж казав!
Х: Мінхо, біжи.
Він встав і швидко побіг в свою кімнату. За ним і Хьонджин.

Б:Фелікс, але я нічого не розумію. Невже у вас вже було?
Ф:...~ Лікс опустив голову
Д: ууфф~
Б:Джисон. Я тебе пропрошу помовчати.
Той лише закотив очі.
Чан помітив, як на очах  Лікса навертаються сльози.
Б:Еей, Лікс, ну ти чого?)-він встав, та обійняв молодшого. - ну подумаєш...
Ф:будь ласка, не чіпайте мене-після цих слів, він пішов у свою кімнату
Б:от бачите, до чого ви його довели?-сердито каже Бан Чан
А:а ми тут причому? Усі питання до Мінхо.
Б:я то з ним поговорю. Ви також слідкуйте за а словами.

До кухні повертаються Хьонджин та Мінхо
Х: де Фелікс?
Б: він втік, бо дехто довів його до сліз.
М:от бачиш Хьонджин, до чого ти його довів!
Х:МІНХО БЛЯТЬ!
М:ну все, мовчу.
Х:я до нього.

Він побіг до малого. Той накрився по голову покривалом, та тихо плакав.
Х:Лікс~і, малюк) Я не люблю, коли ти плачеш)
Ф:залиште мене!
Х:ну Лікс~і... Я ж люблю тебе!)
Ф: Хьонджин, залиши мене. Я хочу побути один.
Х:твоє слово-закон. Прийдеш, коли захочеш. - Джинні вийшов з кімнати.