Я не підпущу до тебе інших

1 частина

[Чонін був звичайним працівником поліції, всі його робочі дні не сильно відрізнялись один від одного. Як завжди було багато викликів з різними ситуаціями. І ось одного дня поступив ще один виклик, хлопець на тому кінці трубки, назвався Субіном - працівником у кафе. Він розказав що не давно їх пограбували, а потім коли вони найняли новю співробітницю, її вбили. І ось на це вбивство й викликали поліцію. Чонін із своїми колегами приїхали туди не задумуючись над складністю роботи чи ще щось, вони спокійно зайшли у кафе та почали шукати пана Субіна. Тоді, коли до них підійшов молодий, гарний хлопець, вони трохи допитали його, після чого він провів їх на склад, де було тіло жінки. Схоже вона ще дихала, та коли Чонін спробував допомогти їй, зрозумів що все марно. Вони трохи більше тижня проводили розслідування, але сильно дні один від одного всеодно не відрізнялись, ніяких зачіпок що-до справи не було, взагалі не було. Але ближче до кінця тижня Чонін все ж знайшов щось що допомогло йому. Пізніше він зрозумів що пора зв'язатись з його знайомою - Рюджин. Вона була професійним детективом. Чонін попросив у неї допомоги з розслідуванням на що вона була згідна. Поліцейський попросив її приїхати щоб поговорити з нею. У відповідь вона сказала що зробить це лише наступного дня.]

|^ 09:00 ^|

[Хлопець хотів поїхати в поліцейський відділок. Але потім згадав, що Рюджин точно приїде не скоро. Тому вирішив заїхати по дорозі у магазин квітів. Його колеги на роботі раніше просили принести у відділок квіти, тому він вирішив купити їх саме зараз.]
{Приїхавши до магазину, він подумав що він ще можливо закритий. Але ні, було відчинено. За упакувальним столом, стояв дуже вродливий та молодий на вигляд чоловік. Він підрізав кінці у деяких квітів. На телефон що був поруч, час від часу приходили якісь повідомлення.}
-..*Зайшов* Доброго дня!
-*Хлопець здається був дещо зляканим різкою появою людини у поліцейській формі та на поліцейський машину.* Доброго дня, я можу вам чимось допомогти?
-Так... Я б хотів придбати квіти у своє відділення, по проханню колег, але не знаю які обрати, допоможете?
-А..так звичайно. Ви б хотіли різкий запах квітів, чи більш ніжний?
- Думаю, краще ніжний.
-Угу.. в яких тонах ваш відділок?
- Білий та Блакитний.
-Тоді.. можливо букет з блакитно білих тюльпанів вам підійде? *Хлопець взяв в руку букет, та простягнув Чоніну.*
-О так, гарний букетик. Скільки коштує?
- [Після оплати, хлопець почав збирати новий букет, з більш свіжих квітів для поліцейського. Чонін стояв збоку, та заворожено дивився на процес упаковки.. чи то на хлопця..?]
- Пане...Доречі, де ваш бейджик?
-М? Нікі. Пробачте, я ще не встиг його одягти.
-Нікі... Добре, Пане Нікі, чи не могли б ви трохи розказати мені про ці квіти, та для чого обрізати деяким кінці, а також, як мені доглядати за цими тюльпанами?
-Добре.. * хвилин 15 Нікі давав відповідь на питання поліцейському, і сам того не помітив, як закінчив робити букет з тюльпанів, але продовжував розказувати, але це все ще стосувалося того букету.*
-Ой, пробачте.. я можливо трохи лишнього наговорив..
-Та ні, все добре, мені цікаво було вас послухати! Ну.. дякую за букет, у вас дуже гарно виходить, так професіонально!) Буду приходити ще!
-*сором'язливим голосом, після такої похвали Нікі відповів.* Д-дякую... До побачення.. Ой стривайте!
-Що трапилось?
-Візьміть мою візитку...* Дуже дуже сором'язливо, Нікі простягнув поліцейському візитку з данними не тільки про магазин, а й з своїм номером.*
-Оу, дякую.) До побачення.)
-До побачення..УДАЧІ! (прокричав він останнє слово, коли Чонін вже вийшов з магазину.)
-Пх..гарний букет, як і хлопчина.
{Після цього Чонін попрямував прямо в відділок, де у своєму кабінеті, вже чекав на дзвінок Рюджин, та її прибуття.}