Хтивість розміром із всесвіт [В Процесі ]

П'яні та крінжові

На наступний день вони прокинулись в одному ліжку, так як Хьонджіу було ліньки добиратися на свій поверх, а сусід по кімнаті Мінхо так і не прийшов . Так як зараз вихідний , вони вирішили чому б  не набульбенитись в компанії своїх друзів, ну точніше так вирішили вони в двох,тому написали Чанбіну та Чану з пропозицією《 сьогодні набульбенимось? 》 На що правильний Чан сказав що він всього-на-всього вип'є стакан і то щоб не ображати друзів, а Чанбін так взагалі сказав що не буде пити бо він знає чим це завжди в них закінчується тому прийде в якості наглядача за алкашами. На тому вони й вирішили що зустрінуться в барі, о вісімнадцятий тридцять. Мінхо встав з ліжка перший та пішов готувати сніданок, сьогодні він вирішив побалувати свого друга кімчі та раменом, тому почав шукати всі інградієнти та коперсатися на кухні створюючи лишній шум з самого рання, на що студенти які теж жили у гуртожитку почали скаржитися, та просити його готувати тихіше. Мінхо закотив очі й з натягнутою посмішкою сказав:
- Вибачте, я постараюсь більше не шуміти. А в душі проклинав кожного хто робив зауваження, так як ті теж часто приносили йому дискомфорт, а той навіть їм слова не сказав.
В той час Хьонджін йшов в ванну кімнату, чистити зуби та вмитися. Зробивши всі процедури Хьонджін  замкнув кімнату Мінхо й пішов до нього на кухню, де вже стовпичилися студенти що готували собі їсти, серед всих людей, він все ж таки знайшов свого Мінхо, його було складно не помітити, так як він стояв за столом і з лайкою що вилітала з його рота, стругав пікінську капусту на кімчі. Хьонджін розсміявшись підійшов до друга та поклав свою руку йому на плече.
- Як успіхи з приготуванням? Чим тобі допомогти ?
- краще не нервуй мене, якщо хочеш допомогти доготуй рамен, інакше він згорить і ми  будемо голодні. Огризнувся Мінхо скидуючи руку Хьонджіна із свого плеча.
Той все ж таки послухався й пішов доготовувати рамен. Вже через пів години ті сиділи в кімнаті Мінхо бо до неї ближче йти  й їли кулінарні шедеври від Мінхо, хоч той і виглядав вправним у всьому, але кулінарія ніколи не була його козерем, але на цей раз все вийшло значно краще ніж минулого коли вони в двох блювали від отруєння овочевим млинцем який був успішно приготовлений Мінхосею на обід. Згадувати про це звичайнл не хотілось, але все ж таки воно само так вийшло.
- Сподіваюсь цього разу нас пронесе і вечір пройде за планом. Пробубнів з повним ротом Хьонджін, та ледь не подавився зі сміху, коли Мінхо знову закотив очі та показав йому середній палець.
- Жри й не вийобуйся, я для тебе старався взагаліто, міг би й похвалити, а не згадувати про невдачі. Наступного разу готуєш ти, і тоді вже я буду сміятися. Не хвилюйся за вечір, він пройде як і завжди, ти нап'єшся і підеш фліртувати з усіма красивими дівчатами та хлопцями, доки тобі якийсь красунчик не пропише кулаком в око. І тепер вже сміявся Мінхо, а Хьонджін сидів весь надутий від злості.
- ха ха ха 1:1 дурнику. Подивимось хто з нас першим нап'ється. Навіть спорити не буду що це буде Чан, його рознесе одразу після другої чарки яку він люб'язно візьме після першої навіть якщо стверджує що однієї вистачить. Зараз вже в кімнаті лунав сміх двох дурників, що все ж таки плювалися їжею в один одного,згадуючі минулі п'янки з Чан-хьоном.
Рутинна робота відібрала в них більшість часу,що скоротило час до п'янки,аж в тричі. Дуже зморені хлопці лежали в ліжку й дивилися дораму що нещодавно вийшла, відпочиваючи після роботи. Так пройшло ще дві години їх життя, доки Хьонджін  не подивився на годинник в кутку екрана.
- Ухти ж, ось це ми з тобою уважні, дивись котра година, ще трішки б  відволіклись на дораму й хана, нас би Чані з'їв за запізнення.
- Не те слово Хьонджіні. Тож гайда тусити. Сьогодні наша ніч насолоди. Промовив Мінхо, та підійшов до шафи шукати вбрання на вечір.
На всю гучність лунає музика,відвідувачі що стоять на вулиці ледь топчуть ногами в ритм музиці, попиваючи свої напої та про щось говорячи. Тим часом Хьонджін шукає в натовпі своїх друзів, не знайшовши їх він пише їм повідомлення,де дізнається що ті двоє давно вже сидять за барною стійкою та чекають на них.
Відкривши двері закладу, дехто звернув увагу на того хто зайшов. Приваблююча  зовнішність, бордовий колір волосся, цікаві окуляри, чорна шкіряна куртка, футболка з Бартом тим самим що з Сімсонів та сірі джинси з дирками на колінах, так виглядав ніхто інший як Мінхо. Поруч з ним стояв Хьонджін, блондинисте волосся,чарівні пухкенькі губи, звичайна джинсова кофта з під якої стирчала футболка чорного кольору та звичайні джинси що щільно прилягали до його тіла. Оцінюючі погляди вже за мить зникли, бо постійні відвідувачі частенько бачили цих красунчиків тут.
-Хей, ми тут! Чого там стоїте позуєте, наче зірки з фільмів. Прокричав Чанбін, стрибаючі на стільці та махаючи рукою.
Поруч з ним сидів Чан вже з рукою що прикривала обличчя, від сорому за своїх друзів.
Покрутивши головою ті двоє все ж знайшли звідки долинав крик, та пішли в той бік. Йдучі туди Хьонджін оглядався та шукав кого  можна закадрити на одну ніч, ну бо не завжди друг Мінхо,допоможе йому отримати бажану розрядку, а випивши завжди хочеться її отримати. Підлідки,такі підлідки, гармони вирують, їм хочеться виражати себе, їм хочеться пізнавати світ з усіх його боків, і їм дуже хочеться відчути смак інтимного життя, в кожного підлітка все проходить по різному, ось наш Хьонджін  був зациклений на пізнанні інтимного життя, весь час він легко збуджувався та думав зовсім не про навчання чи роботу, він думав про те як його візьмуть на столі та доведуть до піку насолоди чи навпаки про те як він сам когось завдяки своєму язику доведе до оргазму, ось така  вона хтивість розміром з всесвіт, здається що вона зібрана в одній людині, і цією людиною був саме він Хван Хьонджін. В його поле зору потрапило вже декілька кандидатів тож він поставив замітку в своїх думках. Дійшовши до своїх друзів вони обмінялися привітаннями як справжні дружбани.
- Ну і ну, виглядаєте просто чарівно, для кого так нарядилися ? Невже для Чан-хьона? Хіба ви не забули, що ви не в його смаку, йому до вподоби дівчата його віку, так що ви в прольоті. Могли б і не вдягатись так. Підкалував своїх друзів Чанбін. Всі окрім Чана почали сміятися, а Чан мабуть в перше за довгий час закотив очі й цокнув язиком. Завжди на кожній їхній п'янці, вони просили діджея поставити їх улюблену пісню та наспівуючи її собі під носа пити на брудершавт   один з одним  та йти на танспол відриватись. Але сьогодні Мінхо та Хьонджін  вирішили що зможуть посилити не по три чарки текіли, а по цілих  шість. На що Чан і Чанбін, відреагували дещо розгублено, такого ніколи не було, вони й після трьох  були в зюзю та шукали пригод на п'яту точку, а то цілих шість, їх же рознесе і що далі? Тягти  їх на своїх спинах додому? На такі кроки ці  двоє ще не були готові, тож всяко відмовляли хлопців від замовлення ще однієї чарки текіли. Але хто ж послухає більш досвідчених, старших друзів, які бажають для них лише кращого, правильно з цієї компанії точно ніхто, бо їх кінцева мета на сьогодні напитися.  Тож Хьонджін  заливає в себе вже четверту чарку  й зажовує то все лаймом що був на чарці, й повертаючись до Чанбіна, недуже розбірливо питає:
- друж..е, чи вчиться з тобою в одній групі, такий...нууу такий от хлопчик.. він такий..типу щокастий і ну зубрила чи що. Ще він має такі чорні навушники великі .. ну я не знаю як його звати, він теж вчиться на тому профілі що й ти. Він ще такий має гарну посмішку таку з великимм зубами.. ах добре забий, то Мінхо він сподобався, я хотів для нього взяти нормер цього хлопчака. Якщо зрозумів про кого я, дай номер, будь другом.
Чанбін уважно слухав весь цей бред, з серйозним обличчям. Ні граминки алкоголю в його організмі , дали здраво мислити.
Після істеричного сміху Чанбін все ж таки показав декілька притиндентів що підходили за описом, на щастя він просто мав знімки з донарських днів де є всі його знайомі з їх потоку. Після уважного розглядання фото, Хьонджін ткнув пальцем у хлопця що стояв за Чанбіном.
- Здається це він, той самий об'єкт, який сподобався моєму Мінхо, нх..як звати цього щасливчика чи може нещасного ?
- твоєму Мінхо, сподобався мій одногрупник Хан Джісон. Відсторонений  хлопчина, але тим не менш гарний та талановитий. То тобі дати його номер ? Якщо він прекріплений до його акаунту то я можу його прям зараз дати, але якщо ні то треба буде переслідувати його й випрашувати номер.  Роздумуючи бубнів Чанбін.
Тим часом Чан сидів ближче до Мінхо й слідкував за тим скільки той вип'є, а той вже був більше ніж в зюзю. Ще б пак, хто після сьомої чарки буде трезвим. Коли Мінхо потігся вже за восьмою, Чан не витримав і випив її раніже за Мінхо, дивлячись на бармена злісно,  той попрохав не наливати більше його другу.
Через пів години, задоволений Хван, який отримав і номер Джісона  і  ще три чарки текіли в свій шлунок, так ще й отримав поцілунка від п'янючого Мінхо,  вже йшов розглядати хлопців яких собі підібрав, як наткнувся на когось, та ледь не збив бідолагу з ніг.
- вибачаюсь, я не хотів...ухти які ви гарні. Піднявши голову промовив той, дивлячись в кого врізався, це був неймовірної краси хлопець, блакитне  волосся , чарівне ластовиння по всьому обличю та зніяковіла посмішка.  Хьонджіну захотілося ближче познайомитись з хлопцем, але його наздогнав вже більш-менш тверезий Мінхо ( ну так,  Чан просто змусив цього хлопця проблюватись та вмитися холодною водою, бо здавалося що Мінхо ось тут і помре)  й вже збирався тягти того на танспол щоб танцювати, як Хьонджін схватив за руку того хлопчину, той аж злякався.
- Чоловіче що ви собі дозволяєте, перестаньте тримати мене за руку, я вже вам вибачив..вибачив..тільки приберіть свою руку будь ласка.  В паніці прошипів юнак.
- ой пробачте, чи не бажаєте ви потанцювати з нами ? Хоча б трохи ? Дивившись в очі хлопцеві пробурмотав Хьонджін.
Через хвилину мовчання, юнак просто відійшов в бік і похитав головою виказуючи своє ні. Хьонджін був розчарований, але все ж таки взявши за руку Мінхо пішов танцювати з ним.
Одразу було видно що ці гарячі  хлопці вміють запалювати паркет, всі тільки но й дивилися на те як ніжно й  сексуально ті рухаються в такт. Хьонджін все ж таки видивлявся в натовпі того хлопця , і все ж знайшов його, той стояв десь в кінці зали й дивився на їх танець. Пожвавішавши Хьонджін викладався на повну, Мінхо дуже подобався такий гарячий та розкутий Хьонджін тож він теж проявляв себе на повну щоб не відставати від нього. Закінчивши танець ті поклонились і пішли танцювати вже деінде. Публіка була в захваті, всім дуже подобалось як рухаються ці молоді й  гарячі парубки.
Через ще пару годин веселощів, ці двоє вже засмоктували один одного в туалеті, а ще пізніше Мінхо стало дуже добре, настільки добре що він вже говорив з неіснуючою дівчиною яка сиділа навпроти нього. З цього угарали всі троє, хоча й було шкода Мінхосю. Хьонджін ходив і прохав кожного другого переспати з ним, на що отримував відмови, а дехто й взагалі давав тому ляпаса й просив більше їх не турбувати. Хьонджін був дуже засмучений що ніхто його не хоче.
Не витримуючи пригод друзів, Чанбін з Чаном все ж таки  зловили цих двох і настирно впхали їх в таксі, яке вони викликали пару хвилин тому. Їхати вони будуть до Чана, так як той живе сам в квартирі і коменданської години в нього немає, та й куди цих ледь сидячих на місці пхати в гуртожиток. 
Чан думав що вже не зможе їх вкласти, коли Чанбін тільки гаркнув на них і кинув на ліжко, як вони заснули й Чан їх вкрив.
- Це просто не вкладається в голові скільки разом вони п'ють і кожен раз одне й те саме, пригоди на дупу знаходять, а ми потім розхльобуємо.  Проговорив пошепки Чані  запрошуючи Чанбіна підти на кухню пити чай.
- Та й не кажи, того бідолаху Хьонджін так налякав, довелось ще пів вечора просити вибачення за свого друга п'яницю. Здається ми з ним познайомилися, він теж вчиться в нашому універі, дивно що Хьонджін раніше його не бачив, ось це так повезло цьому красунчику. А то цей б не відставав від нього ні на вільну хвилину.  Промовив Чанбін, згадуючи те що він побачив.
- Що я вже пропустив? Ось відволікся на допомогу Лі впоратись з оп'янінням і пропустив вибрики Хвана.
- та цікавого небуло нічого, просто Хван ледь не збив худорлявого гарнюню з блакитним волоссям, після чого хотів потягнути його з собою на танспол. Але той відмовився і Мінхо вдарив Хьонджіна по плечу й за шкібарки потягнув танцювати. А той хлопчина досі стояв в шоці, прийшлось ще раз просити вибачення та приводити його до тями. Бідося очей від нашого нахаби не відводив, мабуть аж так сильно налякався. Хитаючи головою говорив Чанбін.
- хм, цікаво цікаво. Добре не будемо над цим зациклюватись. Треба ще й нам ліжко розтелити. Промовив Чан та подав чай Чанбіну, а сам пішов виконувати сказане.
Так і пройшла ніч. З самого рання Хьонджін скиглив що в нього болить голова, і що він хоче пити, Мінхо під боком бився й кричав що той завважає йому спати. Ну кожен день після п'янки починався однаково, на такі випадки Чан-хьон вже приготував все біля їх ліжка. Тому він крикнув Хьонджінові хай бере  свою воду й пігулку з тумбочки біля себе й не завважає всім іншим спати.
Цілий ранок Хьонджін валявся в обіймах з Мінхо і ревів як йому погано, а той лише гладив його по голові й казав що йому не краще. Всі в цій компанії  вже звикли що ті ведуть себе як парочка, тож не звертали на це уваги. Приготувавши сніданок Бан Чан, позвав всіх їсти.  На відміну від Міхно той вмів дуже смачно готувати і їсти його їжу було в задоволення. 
- Це дуже смачно, Чані, дуже дякую.
- підтримую думку Мінхосі, ти як завжди приготував шедевр. Промовив Хьонджін, на що Чанбін теж кивнув в знак згоди.
- Немає за що, дітлахи,їжте не давіться.  Сміючись промовив Чан , та теж продовжив їсти.
Цей день пройшов спокійно, хлопці весело проведи час граючи в настільні ігри та слухаючи гарну музику. Під вечір Чан все ж таки випер друзів зі свого будинку й змусив тих повернутися в гуртожиток.