Спіймати рокера

Chapter 2

***

Фелікс порадив хлопцеві прийти за пару годин до самого концерту, що,
власне, Лі і зробив, перебуваючи вже у віп-зоні разом з іншими затятими
фанатами. Щоб не виділятися, напарник порадив надіти щось темне, має готичну символіку. Мінхо знайшов якусь футболку з черепом і
без роздумів напнув її на себе. А оглядаючи тут усіх, зрозумів, що не
прогадав, бо люди тут були у схожих вбраннях.

Далі за списком йшло дочекатися концерту, але тут було так нудно, а
погляд так і притягував столик із напоями спеціально для віп-зони, від чого Мінхо не втримав і підійшов до фуршетного столу, беручи червоний напій. Понюхавши його, Лі скривився, відчуваючи алкоголь, але не поставив назад, навпаки, зробив ковток, намагаючись розкуштувати цей пунш. Він не збирався напиватися, хоча, нічого не обіцяв, оскільки рок-музика була насправді останнє місце його смаку. А пережити дві години корейського крику в мікрофон не кожен п'яний зможе, що тут уже говорити про тверезих?

На фоні грала якась легка музика, яка розслабляє розум. Мінхо порахував
це дивним, адже через пару годин баси розриватимуть тіло, а ця легка
музика тут явно ні до чого. Хмикнувши під ніс, Лі покрутив віп-карту на своїй шиї, зчитуючи з неї своє ім'я. Треба ж встигли урвати такий дорогий квиток, і заради чого? Щоб засадити цього рокера у в'язницю, якщо він все ж таки винен? Лі не дуже хотів копатися в чужій білизні, але якщо від цього залежить його підвищення, що ж, він уже тут, розумієте?

Фелікс залишав Мінхо різну інформацію, яка б розповіла про
Джисона якомога більше. Все це однозначно має знати справжній
фанат, але пам'ятайте, Мінхо – фальшивка, тож так, він нічого не вчив. Так, подивився, коли той народився, звідки він та іншу дурницю. Але опускатися до рівня: його улюблений колір, цифра, запах, морозиво – ні, дякую, Лі про себе таке не знає, чому має знати про інших?

Пунш пустів на очах. Мінхо проторчав годину біля цього столика, висмоктав усе, що тільки міг, а помічники, що працюють тут, усе підливали та підливали, щоб вистачило на всіх, тільки ось, нікому алкоголь поки що не був потрібен. Мабуть, хочуть застати концерт тверезими на відміну від Мінхо. Той ще не був п'яний, так, трохи
напідпитку, вважаючи, що тільки таким способом він витримає ці болючі двогодинні тортури.

Концерт не змусив себе чекати, вибухнувши яскравим засліплюючим світлом на сцені та гучною музикою, що віддає у вуха. Мінхо кілька хвилин тому помітив, що за ним стояло багато людей. Та що, їх були тисячі. Всі вони кричали, кричали на все горло, зустрічаючи рок-гурт, зокрема Хан Джисона. На їх телефонах були включені ліхтарики, засліплюючи чутливі очі Лі сильніше. Він чортихнувся і кинувся крізь натовп до самої сцени, щоб бути ближче. Адже так поводяться справжні фанати, правда? Потрібно не відводити погляд від об'єкта своїх найбажаніших мрій, із захопленням спостерігаючи за тим що відбувається на сцені. Тільки ось, Лі Мінхо – поліцейський, а не актор премії
Оскар. Звичайно, він спробує зіграти фаната, але навряд чи з цього щось
вийде. Він навіть не знає тексту пісень.