Здається, що я допустила масу помилок в житті.
Мені хотілось тиші та спокою, мене дратували всі люди навколо. І я просто пішла. Зробила так щоб мене ненавиділи, так легше. Людям легше тебе ненавидіти, ніж будь-які інші почуття. Достатньо лише допомогти їм в цьому. І тоді коли ти зникнеш, ніхто не буде думати про те, що сталось. Вони продовжать жити далі навіть не здогадуючись, що були важливими.
Я не бачу перспектив, не бачу нічого що мене тут тримає, крім рідних мені людей. Саме тому я зробила усе щоб мене почали ненавидіти. Усі хто мені рідний, повинні забути про моє існування та продовжити жити. Жити без мене.
Все почалось ще в школі
Ненавиджу ходити на фізкультуру, навіть не зважаючи на те що у мене є звільнення. Зазвичай її ставлять останнім уроком і вчитель мене відпускає, але не в четвер. Ми йшли з подругою по коридору, до спортзалу. Вона розповідала куди хоче вступити, та які екзамени має для того складати. Розмова була чудова, лиш до моменту, поки мене не запитали те ж. А я не знаю куди вступати, головне щоб за навчання не довелось платити.
- Так що? Куди ти хочеш піти, ти так і не відповіла? – я зупинилась біля вікна. Там падає сніг, Можливо останній сніг який я бачу в своєму житті.
- Все залежить від того як я здам екзамени.
- Ой. Хто-хто, а ти точно їх складеш.
- Я так не впевнена, але в будь-якому випадку у мене план дій.
- Маєш якісь зв'язки щоб вступити в універ?
- Ні звісно, звідки вони в мене?
- А що ж тоді?
- Ідем. Спізнюємось. Ще треба передягтись.
Повертаючись кожного дня зі школи у мене була маса часу на роздуми. Але з кожним днем вони ставали не просто думками, це скидалось на життєві принципи. Які пізніше заважали мені думати як всі. Заважали не сперечатись з новими знайомими, заважали не ставити нових питань в пошуках відповідей. Заважали не ставати такою як звичайні люди. Частково дякую і на таку ж частку ні.
Після тієї розмови в коридорі школи, у мене було безліч часу вибрати куди поступити, готуватись до екзаменів, вибирати вуз. А я замість того планувала власну смерть. Звісно лише в випадку нескладних іспитів. Але на жаль чи на щастя я їх склала. І далі спланувала життя до моменту оголошення рейтингових списків. Організувати мої похорони буде дешевше ніж чотири роки навчання. І знову ж таки вступила на бюджет. І мене навіть за прогули не відрахували. Тому похорони відкладались.
