Викрадення із зірочкою

Частина 1

Як же задовбано та виснажено, але напружено почувають себе люди, коли сідають в машину після виснажливого робочого дня, а через секунду відчувають холодне лезо ножа в задню частину шиї та чують грубим басом «Пікнеш, приріжу».

Не знаєте як це? А Сехун знає! Він бляха відпахав понаднормово три години, бо його керівник – мудак! Мудак, який не вміє працювати з excel та powerpoint! І для ранкової презентації він змусив Се готувати звіт весь день! Ще й три години поза робочого часу! І той бовдур навіть не згадає його, коли отримає винагороду за файний звіт!

-Яке ж паскудне життя! – буркнув собі під ніс омега, виходячи з будівлі компанії.

Хлопець планував сісти в, подаровану батьками, стареньку хонду та поїхати на квартиру, яку знімає за всі гроші світу через неймовірний вид з вікна, котрим може милуватися самотніми вечора за чарочкою соджу чи бокальчиком пива.

І от сідає він таки в машинку, а тут «сюрпрайз» у вигляді холодного леза ножа та (не будемо повторятися). Короче, Се в шоці, намагається пригадати, як діяти в такій ситуації, не дарма ж він стільки відосів в тт передивися з самооборони. Але...

-Заводь машину і поїхали, поки я не передумав і не звернув твою тоненьку гарненьку шийку, - пролунав новий наказ з заднього сидіння.

Робити нічого, жити хочеться, то ж Сехун слухається та покірно повертає ключ та рушає з місця. Не зважаючи на вік, машина легко піддається, рухається плавно.

-Хто ви? – вирішив таки запитати омега через деякий час.

-Заткни писок, - пролунало грубо у відповідь, а тиск на шкіру ножем став ще сильнішим.

Залишалось лише мовчати.

Час від часу викрадач (а інакше ніяк випадкового пасажира омега назвати не міг) вказував куди їхати. На цьому їх спілкування закінчувалося. Будь-які питання О закінчувалися погрозами та негарними словами з боку викрадача.

В такому напруженні для омеги вони проїхали майже до світанку, залишивши Сеул давно позаду та прямували по якійсь пустинній дорозі. Це дуже не подобалося хлопцю. Може, його викрали на органи та везуть до місця збуту, а щоб не було проблем, самого посадили за кермо, мов «сам кудись поїхав, а що та куди – ніхто не в курсі». Його ж навіть шукати не будуть, бо на всіх камерах спостереження він сам їхав за кермом. Зручно! Та розумно! Дуже розумно!