На 4 день після повернення Хва Чена з річного зникнення, обидва чоловіки все ще проводили час разом у маленькому ветхому будинку, який звів Сє Лянь на горі Тайцан. Відчуття, ніби вони повернулися до храму Водних каштанів; тільки зараз принцу не потрібно було крадькома споглядати привабливого юнака, а Хва Чену, в свою чергу, не треба було поводитися зухвало поруч із принцом. Вони обидва були неймовірно щасливі, дивилися один на одного, трималися за руки, спілкуючись та сміючись у своє задоволення.
Тому ввечері того ж дня, після вечері, Сє Лянь навмисно та з надією сказав:
— Сань Лане, місяць сьогодні повний. Нумо піднімемося на гору і подивимось на його схід?
— Гаразд, — Хва Чен, звісно ж, погодився. Він зробив би все, чого тільки забажав коханий.
Його Високість залишився задоволеним: оскільки це була доволі невинна пропозиція, йому вдалося не почервоніти та не закашлятися. Раніше він завжди панічно реагував при дуже близькому наближенні до Сань Лана, тож Сє Лянь з подивом подумав, наскільки вільно він почувався зараз. Опісля миття посуду та маленького прибирання, вони полишили хатинку і, тримаючись за руки, направилися гірською тропою угору, минаючи кленовий ліс.
Деякий час згодом вони побачили нечіткі обриси величезної споруди, яка височіла прямісінько над ними: монастир Хвандзи, перший храм Його Високісті спадкоємного принца Сяньле, збудований більш ніж 800 років тому. Це була розкішна та велична будівля, яка надала притулок першій божественній статуї Сє Ляня, золотій та витонченій. Зараз же він був лише тінню його прославленого засновника, та розмір подекуди вражав.
— Чи навіює цей храм тобі погані спогади? — спитав Сє Лянь.
— Які погані? Ті, де я все спалив майже до фундаменту? — сміючись, відповів Хва Чен, ймовірно думаючи про Радника.
— Це не ти... Та й ти дуже засмутився тоді.
— Ґеґе обійняв мене та втішив, тож які ж в мене можуть бути погані спогади? — відповів чоловік, яскраво усміхаючись.
— Погані спогади про час, коли ти залишався тут, влізаючи у бійки, щоб зупинити людей від спалювання храму чи його осквернення, — Сє Лянь виглядав серйозним.
— Значить, Його Високість пам’ятає? — цього разу Володар примар здивувався.
— Деякий час я провів приводячи думки до ладу. Думав та згадував про тебе все-все, — відповів принц м’яко.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Нічна прогулянка монастирем Хвандзи; Спадкоємний принц пропонує квітку
Fanfiction! Увага ! Це переклад ! Ось посилання на оригінальну роботу автора SilverButterfly2021 на ваттпаді: https://www.wattpad.com/story/283080431?utm_source=android&utm_medium=org.telegram.messenger&utm_content=story_info&wp_page=story_details_button...
