Збірка

Нас на кухні двоє

Стук в двері. Дівчина в чорному светрі поквапилась відчинити їх, щоби впустити до будинку свою подругу та кохану. Та стояла на порозі з замотаним картатим шарфом, що закривав половину її обличчя, та невеликою купкою снігу, височілою на її сірій шапці.
-Привіт, Блек! - радісно промовила та, швидко струшуючи з себе сніг. - Вибач, що запізнилась, там на вулиці така ожеледиця!
Як тільки Сандра приходить до цього дому, він одразу ж наповнюється її невгамовними балачками. Та хазяйка не проти - вона рада чути голос її коханої та слухати нескінченні розповіді, бо зазвичай окрім звуків роялю тут нічого і не почуєш.
-Давай пакет. Чай вже на столі. - на відміну від своєї дівчини, Алекс небагатослівна.
-О, так, чай не завадить, щоби зігрітися! - та вже швидко з себе зняла верхній одяг і повісила його на гачок. - Давно в нас не було такої погоди.
Алекс усміхалась, розглядаючи рум'яне від холоду обличчя. Веснянки під карими очима було ледь видно на червоних щоках.
-Можна тебе поцілувати? Ми давно не бачились, і я так за тобою скучила!
Насправді пройшло лише чотири дні з їх попередньої зустрічі, та дівчина кивнула й одразу ж відчула на щоці палаючий поцілунок крижаних вуст.
-Холодно. - пробурмотала вона.
-А ти завжди така холодна. - засміялась Сандра. - Ну що, готова до нашого уроку з готування?
-Угу. - дівчина знову кивнула.
Не те, щоб в неї були якісь проблеми з приготуванням їжі - зазвичай їй просто не вистачало грошей на щось більше, ніж вже готові канапки або лапшу швидкого приготування з найближчого цілодобового магазину. Але ж не будеш так позоритись й казати близькій людині, що ти насправді бідніша, ніж ця людина думає.
-Я подумала, що було б краще почати з чогось простого, тому вирішила, що на першому уроці ми приготуємо пасту. - направляючись до кухні, Сандра намагалась забрати пакет.
-Краще сядь - я сама дістану продукти.
-Ой, ну як хочеш.
Вона невдоволено зітхнула та сіла на високий табурет. На кухонному столі стояла біла чашка з візерунком у вигляді метеликів - це був подарунок для Алекс на честь першої публікації її твору в журналі. Щоправда "Вальс метеликів" піддали несправедливій критиці, і можливо через ці асоціації дівчина з цієї чашки нічого не п'є. Але тому з неї п'є Сандра, коли приходить до своєї коханої.
-Ого, це той чай з корицею? - запитала вона після того, як зробила перший ковток.
-Так.
Вона продовжила мовчки пити чай, обома руками тримаючи чашку, щоби зігрітися. Алекс біля неї швидко розбиралась з продуктами, щоби скоріше розпочати заняття. Вона обожнювала проводити час разом зі своєю дівчиною, а особливо - робити щось удвох. Наприклад, готувати пасту.
-Для початку треба набрати воду до каструлі та поставити її на вогонь. - промовила Сандра, не відволікаючись від пошуків чогось у телефоні.
Алекс слухняно почала виконувати доручення. Коли вона поставила воду кип'ятитись, почала грати музика. Сандра зробила її трохи гучніше, після чого відклала телефон в сторону та повернулась до дівчини з усмішкою:
-Тепер можна починати!
Дівчина встала та спробувала станцювати разом з Алекс, але та навіть не зрушила з місця. Тому Сандра зніяковіло обійшла її та дістала дошку для нарізання.
-Мама часто мені робила макарони з ковбасою. - невпевнено почала Сандра. - Я подумала, що можна було б пригадати дитинство, але трохи доповнила рецепт. Звісно, моя мама кухар, але в ті часи вона цим ще не займалась, тому й готувала не дуже.
-Але в будь-якому випадку вона готувала краще за мене. - спробувала пожартувати Алекс.
Вона взяла до рук ніж, готуючись до нарізання ковбаси, однак в цей момент Сандра відібрала його. Піаністка глянула на неї, не розуміючи цього вчинку, поки не подивилась на свої руки з купою свіжих і не дуже порізів.
-Я все поясню! - раптом схвильовано заговорила вона. - Від холоду змінилося натяжіння струн в роялі, і я намагалась підкрутити їх назад, але я вже давно цього не робила, тому й порізалась.
Насправді тільки частина порізів була від струн. Алекс просто пообіцяла своїй дівчині, що більше не буде робити собі боляче, однак таємно від неї продовжує це робити...
-Ох, бачу... - протягнула Сандра. - Але все одно, давай краще я поріжу ковбасу, а ти чекай, поки закипить вода, а потім кинеш туди макарони, добре?
-Добре...
Алекс трохи засмучено встала біля плити. Їй дуже хотілося робити щось більш цікаве, аніж спостерігання за водою, але прирікатися вона не стала - ніколи собі цього не дозволяла.
-Ну не ображайся. - протягнула Сандра, винувато піднявши брови. - Я просто не хочу, щоби ти випадково знову порізалась. Це ж, напевно, боляче грати, коли в тебе всі руки в порізах...
Вона раптом замовкла. Не треба було цього казати! Алекс точно не буде приємно, якщо вона згадуватиме про це. Однак вона тихо та спокійно відповіла:
-Я звикла.
Між дівчатами знову повисло напружене мовчання. Художниця мовчки швидко нарізала ковбасу кубиками, боючись підняти очі з дошки, а от хазяйка цього дому просто загадково стояла на місці та дивилась у воду. З телефону в блискучому чохлі почала грати інша пісня, і тільки тоді Сандра наважилася знову заговорити:
-Я не хотіла тебе образити, мені дуже шкода! І правду Луїс каже, що в мене не язик, а помело.
-То пусте.
-Ні, люба! - вона поклала ножа й емоційно підбігла до дівчини, взявши її за лікті. - Мені важливо, щоби ти почувалася комфортно при спілкуванні зі мною і не думала щось на кшталт "Дуже сподіваюсь, що Сандра не буде знову нагадувати мені про мої проблеми"! Я просто хочу, щоби ти почувалася добре.
-Ох... - Алекс відвела очі. - Я навіть не знаю, що відповісти. Але ти дійсно мене не образила.
-Це точно, чи ти так кажеш, бо не хочеш, щоби я почувалася винною? - вона підійшла ще ближче, міцніше вхопивши ці тонкі руки з довгими пальцями.
-Зараз винною почуваюся я, а ще там закипіла вода. - холодно відрізала дівчина.
Гістя відпустила її руки, які Алекс рефлекторно потерла в місцях, де долоні Сандри торкалися її порізів під рукавами. Золотаві палички спагетті відправилися до бурхливої води.
-Що ж, я закінчила з нарізанням ковбаси. - знову подала голос дівчина з ластовинням. - Тепер, поки макарони варяться, можна приступити до додатків.
-Додатків? - перепитала Алекс, схиливши голову на бік.
-Ну, я не знаю, як це правильно називається. Коротше, нам потрібно посмажити ковбасу. І перш ніж ти сказала, що це не так вже й складно, - швидко сказала Сандра, випередивши свою кохану, яка як раз це і збиралася сказати, - додам, що смажити будемо не тільки ковбасу.
Дівчина присіла навпочіпки, шукаючи сковорідку в кухонній шафі:
-А що ж ще тоді?
-Цибулю. Я знаю, що від неї в тебе сильно болять очі, тому заздалегідь її почистила та нарізала вдома. - Сандра дістала зі свого рюкзаку пластиковий контейнер, в якому було видно нарізану охайними кубиками цибулю.
Піаністка підвелась на ноги та здивовано на неї глянула. Це було неочікувано, але в той же час дуже приємно, що її дівчина попіклувалась навіть про таке. Насправді, її це навіть трохи розчулило, бо раніше ніхто не намагався запам'ятати на що в неї алергія, чи які в неї реакції на різні подразники. Ну, окрім пана Косенка, батька її колишнього, але там інша історія.
Поки та була занурена в свої думки, Сандра забрала в дівчини з рук сковорідку та поставила її на вогонь:
-Думаю, з тим, щоби все це посмажити, ти впораєшся. - вона всміхнулась. - Почекай, поки сковорідка нагріється, а тоді наллєш олії та кинеш додатки.
-Добре. - Алекс пожвавилась і теж всміхнулася.
-Я зараз це все перемішаю, добре? І якщо ти не проти, візьму ту штуку, - вона вказала на тертку, що виблискувала з тіні привідчиненої кухонної шафи. - щоб натерти сир.
-А це не буде зайвим? - поцікавилась дівчина, наливаючи олію.
-Я всі макарони посипаю тертим сиром. Ти вже пробач, нічого не можу з собою зробити.
Сандра дзвінко розсміялася. Знову почала грати наступна пісня, ковбаса з цибулею зашипіли на пательні. Те, що зараз відбувалося, було таким мирним та спокійним. Ніби якась примарна ідилія повернулась сюди на годинку.
Тяжко навіть було повірити, що саме в цьому будинку стабільно відбувались побоїща дзеркал, а сама хазяйка досить часто знущалась над собою, вирізаючи уламками скла в себе на руках криваві візерунки. Зараз тут було тихо, від чого на душі ставало тепло і спокійно. Можливо, саме так виглядає щастя, яке так любить тишу.
-Блек, ти мене чуєш!? - крик Сандри вирвав дівчину з роздумів.
Пелена мрійливих думок розсіялась перед стовпом полум'я, що розростався на пательні. Піаністка заціпеніла. Знову вогонь, який от-от пожере все навколо.
-Відійди! - суворо крикнула Сандра, відштовхнувши кохану в сторону та накривши сковорідку кришкою.
Як тільки згорів весь кисень під кришкою, вогонь одразу ж вщух. Хазяйка сперлася на стіл позаду себе та тяжко зітхнула. До очей підступили гарячі, мов той вогонь, сльози:
-Пробач, будь ласка! Не знаю, як так вийшло... просто задумалась і... - вона всхлипнула.
-Гей-гей-гей! - художниця ніяково залепотіла. Вона звикла до різких змін настрою в Алекс, але зараз вона цього зовсім не очікувала. - Тихіше, тут немає твоєї провини... Іноді таке буває, що при зависокій температурі може загорітися олія, це нормально.
-Ні, я як зазвичай все зіпсувала.
Піаністка же не могла заспокоїтись, але старалась привести своє обличчя в порядок, тому швидко витерла сльози рукавом. Вона ніколи не дозволяла собі проявляти подібні емоції на людях. Але тільки не в присутності Сандри. Біля неї вона часто перетворюється на плаксиву дитину, і вона ненавидить в собі цю рису.
-Та все добре, правда. - знову повторила Сандра й міцно обійняла кохану. - Воно ж навіть не зіпсулося...
Та дівчина зрозуміла, що немає сенсу щось казати, тому просто продовжила обіймати кохану, гладячи її по спині, поки всхлипи не припинились, і хазяйка сама не винирнула з обіймів, зробивши звичайний серйозний вираз обличчя, за яким вона зазвичай ховала свої почуття.
-Пробач мені, що так сталося. - зітхнула піаністка. - Не знаю, що на мене найшло.
-Все гаразд, правда! Не переймайся так. - Сандра спробувала знову підбадьорити свою кохану. - Ну що, готова спробувати, що в нас вийшло?
Алекс злегка всміхнулась:
-Так.
Дівчата сіли за стіл. У прохолодному приміщенні від макаронів на їх тарілках йшла пара. Алекс обережно піднесла спагетті до рота, але проковтнути їх довелось швидко - все ж те, що ковбаса загорілась, вплинуло на загальний смак, і це було не дуже приємно.
-О боже! - протягнула художниця, до очей якої підступили сльози. - Воно на смак в точності, як робила мама! - в пориві почуттів вона витерла сльози рукавом худі. - Ти знаєш, що я тебе кохаю, так?
Блек зніяковіло сиділа мовчки. Що ж, якщо Сандрі це до смаку, вона не буде нічого говорити. З телефону знову заграла нова пісня - точніше та же, що й була першою. Хуртовина за вікном не припинялась. Схоже, вони проведуть разом ще декілька годин.