Тиха глуха ніч. Настільки все завмерло, що здається, наче вони десь глибоко під землею. Але ж ні, це сучасний науковий комплекс десь на околицях мегаполіса, а його робітники та, водночас і жителі, перестрибнули зі статусу офісних черв'яків до першокласних дослідників якісного сну.
Та цієї ночі були ті, хто не спали. Вона сиділа за ноутбуком та все ж намагалася зробити правильні розрахунки проєкту. Проте важка тиша цієї ночі не давала їй зібратися та постійно вертала думки про нього.
— Ну й що ж тепер будемо робити, Поліно? Якщо, здається, власна вигадана сестра йому цікавіше. Може його я теж вигадала?, — не витримавши гучності власних думок, Поліна вирішила нагадати Тиші свій голос, — а може це мене вигадали? Цікаво, клони можуть думати? Треба буде спитати у Ліни.
Зрозумівши що з розрахунками сьогодні не вийде, Поліна встала та вирішила піти за кавою. Зачинивши двері кабінету, перед нею відкрився довгий та доволі вузький коридор з освітленням, як у космічному кораблі. Поліна не спішно пішла вздовж, іноді звертаючи увагу на номери інших кабінетів, згадуючи хто їхні власники. Дійшовши до кінця коридору, вона зрозуміла, що настільки замислилась, що пішла геть в іншу сторону від кави. На останній, в цьому кінці коридору, двері висів номер 9 та акуратний підпис — Меліско.
Зрозумівши, біля якого кабінету вона зупинилась, Поліна, здається, перестала дихати на хвилину.
— Так, а тепер обережно розвертаємося та навшпиньки крокуємо швиденько за кавою. Він не може мене тут бачити, не може, ні, — з кожною думкою про те, як він відреагує, коли побачить її тут, у Поліни все сильніше вистукувало серце.
Нарешті, зробивши каву та повернувшись до кабінету, а за сумісництвом і кімнату, Поліна вмилась, допила каву, роздяглась, увімкнула аудіо подкаст про дослідження популяції птахів у північних регіонах планети та доклала максимум зусиль переключити свої думки з нього на цих довбаних пташок.
Тим часом у коридорі зачинилися двері під номером 9. Він давно чув, що хтось крокує до нього, та не очікував побачити саме її біля своїх дверей. Ледве відкривши двері та зробивши малесенький просвіт, він прослідкував поглядом за Поліною.
— Скоріш за все помилилась, — видохнув Сашко, — але якщо вона симуляція? Тоді це був не помилковий візит, треба дізнатися більше про цю Поліну.
Вона в Тиші новачок, доєдналася до команди лише 2 місяці тому. Вона не пам'ятає чи це її справжнє ім'я та ким вона була до цього. Тиша не дозволяє минулого життя, окрім одного винятку: усім, кого обирає проєкт, пропонується зробити копії своїх близьких людей до того, як Обранець забуде все. Поліна обрала сестру та маму і здогадується, що вони несправжні.
Насправді, Тиша цей факт не приховує, але й не повідомляє публічно. Розуміючи людську природу, Тиша грає з ними, хоча й інколи хитро змінює правила. Обранцям не заборонено проводити досліди та експерименти, щоби дати змогу згадати ким вони були. Вони мають право власності на своїх клонів, тобто клонів їх близьких, та можуть робити з ними все, що заманеться. Головне правило Тиші — працювати і давати результат. В іншому випадку, вже Тиша матиме всі права власності на Обранців.
Люди, які не мають минулого, працюють над майбутнім усього живого. Тиша займається передовими проектуваннями всього, що стосується людей і планети. Нові гаджети, чіпи, регулювання змін клімату, винайдення нових видів тварин та вбивство непотрібного. Хоча сама Тиша зазвичай не називає це вбивством. Головна мета проєкту — встановити «середній» режим життя на планеті — у спокої та без влади людей.
Тиша є всюди, найчастіше там, де про неї й не знають. Вона слідкує за кожним, чує думки, знає наміри, передбачає всі дії людей від поцілунку до вбивства. Крім того, Тиша управляє цим. Вона знає кому треба сьогодні цілуватися, а кого мають вбити. А тих, за ким вона не може слідкувати та хто є досить непередбачуваним, Тиша обирає до себе.
Знайомство з проєктом Поліна не пам'ятає. Інколи їй здається, що це все неможливо й взагалі побрехеньки. Що вона завжди тут жила і тут працювала, у неї є сім'я, а вони не можуть бути клонами.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тиша
RomanceУ світі панують не люди, а проєкт під назвою Тиша. Вона знає кому треба сьогодні цілуватися, а кого мають вбити. А тих, за ким вона не може слідкувати та хто є досить непередбаченим, Тиша обирає до себе. Невелика історія про те, як почуття завжди ви...