Збірник замальовок

Спляча красуня

У якомусь далекому королівстві, що було розташоване на півдні, народився маленький принц.
В честь цього прийшло багато людей.
Королі та королеви з інших міст, принци і принцеси, сім фей та прості селяни.
Усі вітали батьків, дарували подарунки й бажали багато хорошого дитині.
Коли черга дійшла фей, одна з них підлетіла ближче, бажаючи краси, друга фея побажала добре серце, третя - привабливість, четверта - розум, п'ята - дотепність, шоста - спритність, а сьома - чарівний голос.
Король та королева подякували їм і продовжили своє святкування, аж поки не з'явилась ще одна одна фея, одягнена у чорне, та з котрої віяла моторошна аура.

Лицарі намагались її прогнати, але марно.
Натомість жінка голосно закричала: Ви мене не запросили, встид. Натомість, я бажаю аби ваш син до 16 років був успішним і щасливим, але щойно буде його шістнадцятиріччя, він вколиться у веретно та засне вічним сном, а розбудить його лише поцілунок справжнього щирого кохання.

Почувши це, мама маленького принца почала плакати в плече свого чоловіка, поки лицарям все ж таки вдалося прогнати злодійку.
Святкування одразу ж припинили, а король звелів знищити усі веретена в королівстві, а сина свого не відпускав нікуди за межі замку самого.

***

Хан Джісон спокійно лежав у своїй кімнаті, малюючи щось на полотні. В його двері хтось постукав, і він мимоволі відчинив її, запускаючи парубка всередину.

Це був звичайний хлопчина розвідник, а також найкращий друг Хана ще з дитинства.
Король довіряв йому свого сина, тож вони часто проводили час разом.
Джісон обійняв старшого, притискаючись якомога ближче.

- Ханні, ти як? Все ж в порядку? - Лі Мінхо обережно погладжував спину свого приятеля.

- Так, тому що ти нарешті з'явився. Я хвилювався, - Лі засміявся на ці слова й просто мовчки обіймався із юнаком.

- Тобі скоро шістнадцять.. Ти ж обіцяєш в той день бути обережним? Я не хочу тебе втратити, - Мінхо поглянув на Джісона, взявши його щоки в долоні.

- Та не хвилюйся, все буде гаразд, - почав запевняти його Хан.

- Ох..Гаразд. Що б там не було, не хочеш піти прогулятися до лісу? - на ці слова принц кивнув, після чого вискочив на спину вищого, і вони разом попрямували в ліс.

Тварини, як тільки побачили Джісона, одразу підбігли або ж прилетіли до нього, вітаючись.
Хан засміявся, коли маленьке пташеня почало лащитись об його щоку.
На цей сміх серце Лі Ноу забилось швидше, а щоки вкрились рожевим рум'янцем, проте розвідник не звертав на це уваги.