-Так що там ти мене?-З усмішкою каже чоловік, лежачи на грудях іншого, слухаючи як рівномірно бʼється серце та з грудку виходить трішки повітря в невеликій усмішці.
-О ні, Чую, ти знову за своє?-Накриваючи однією рукою свої очі, посміюючись, а іншою притискаючи рудого до себе ближче, проговорив другий.
-Не кажи, що тобі не подобається. Так що?-Хитро моргаючи та посміхаючись проговорив Накахара.
-Тобі нагадати? Чи ти сам згадаєш?-Все ще уходячи від відповіді, сказав Дазай.
-Невже кохаєш?-з награною сумлінністю сказав він.
-До смерті.
***
Вже два дорослих чоловіка повертаюся в цю невеличку казку, в пружну все ще плавають два соми, як і 7 років назад, полянка стала ще більш кольоровою та барвистою, а дерева квітнуть, так само як тієї весни. Майже нічого не змінилося, але тепер дві закохані малечі, стали коханими чоловіками. Рудий підійшов до прудку подивитися, як там його маленькі друзі.
-Давно ми до вас не навідувалися, маленькі.-Як до своїх дітей говорить він, поки другий щось позаду копошиться.-Чого ти там робиш, бовдуру, мерщій сюди!-На радості сказав руденький, повертаючись до свого коханого передом. І його дихання завмирає. Брюнет стоїть на одному коліні, простягаючи невеличку коробочку з каблучкою із золота, як в його стилі цей мінімалізм, його губи розпливлися від сумнівів та не впевненості, а руки трішки трусилися.
-Накахара Чуя. Ми разом вже 7 років і я не шкодую. Не шкодую, що в мене є можливість прокидатися із тобою в одному ліжку, не шкодую, що можу дивитися на тебе зранку, не шкодую, що можу їсти твої смачні страви і ніколи не пошкодую, що закохався в тебе. Я хочу бути з тобою зараз і назавжди. Тоді я не зміг сказати, цього, але..Чуя, я тебе кохаю. Ти вийдеш- Не встигаючи договорити пропозицію, як його хапають за кофту та тягнуть на себе. Вони цілуються емоційно, передаючи усі почуття в цей поцілунок, усе своє кохання, страсті, ненависть, сум, радість. Усе. Вони зливаються в одне ціле, вони і є одне ціле. Відриваючись один від одного Накахара плаче, а тепло рука Дазая витирає його сльози, намагаючись стримувати свої.
-Ти так багато балакаєш бовдуре, це бісить.-Вони обидва посміхаються, знаючи, що це не так.-. Так! Я згоден. І я теж так, блядскі, кохаю тебе.-І закохані до безтями цілуються знову. Вони щасливі разом та будуть такими до кінця своїх життів.
(От поки флафф, якщо потрібно буде зроблю зі склом)
